Люди часто соромляться деяких захворювань і побоюються звертатися по медичну допомогу, аби медпрацівники не розказали всім про захворювання. Особливо якщо всі одне одного добре знають. А дарма, адже існує поняття лікарської таємниці. І це питання не лише етичне, адже за порушення лікарської таємниці постраждалі пацієнти мають право подати на «язикатого» медпрацівника до суду. Заклад охорони здоров’я не має права без вашої згоди збирати й обробляти інформацію про вас, не те що ще й розповсюджувати її. Звісно, окрім випадків, які передбачає законодавство.

dnepr-future.com.ua з’ясовував, яку ж інформацію лікарі не мають права розголошувати.

Інформація про стан здоров’я особи, історію її хвороби, запропоновані дослідження й лікувальні заходи та інша інформація, що стосується стану здоров’я людини, належить до конфіденційної інформації.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» гарантує пацієнтові право зберігати таємницю щодо:

• стану свого здоров’я;
• факту звернення по медичну допомогу;
• діагноз;
• інформації, яку отримав під час медичного обстеження;
• інтимної та сімейної сторони життя тощо.

Тож зверніть увагу ще й на те, що на роботі чи в навчальному закладі ніхто не має права вимагати від вас чітко вказувати діагноз, через який ви були тимчасово відсутні. Достатньо самої довідки з лікарні, а діагноз на листку тимчасової непрацездатності медпрацівники мають уточнювати лише за вашим бажанням.

Окрім того, усі особи, які через виконання своїх службових обов’язків дізналися про діагноз пацієнта, теж зобов’язані зберігати лікарську таємницю. Сюди належить увесь персонал лікарні, фармацевти, а також, наприклад, педагоги, які дізналися про стан здоров’я своїх вихованців.

За незаконне розголошення лікарської таємниці особа несе кримінальну відповідальність. Це може бути штраф, громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або ж виправні роботи.

Тож пам’ятайте, що законодавство захищає ваше право зберігати таємницю про стан вашого здоров’я. А якщо все ж траплялося, що лікар розголошував інформацію про вас, ви маєте право позиватися до суду.

Допоки антивакцинатори намагаються довести, що вакцинація — суцільне зло, dnepr-future.com.ua розповість, до яких наслідків може призвести відмова від імунізації населення.

Останнім часом в Україні значно загостилася ситуація із захворюванням на кір. Й основна причина цієї проблеми та, що майже всі хворі не вакцинувалися. Проте якби ситуація зі щепленнями не була такою печальною, кір не розгулявся б Україною аж у таких масштабах.

Нині у світі відновлюються хвороби, які давно вважалися «старомодними». Так, вони процвітали в часи, коли люди ще й не чули про вакцинацію або ж просто не мали змоги зробити щеплення. Здавалося б, у сучасному світі таким хворобам не місце, адже людство давно навчилося запобігати їм. Але ж ні! І досі є ті, хто так чи інакше завадить знищенню хвороб, які переборола б вакцинація. Насамперед це люди, які вперто відмовляються від щеплень та ще й підштовхують до цього інших. Масова відмова може спричинити епідемію багатьох небезпечних захворювань.

Кір. Аби здолати це захворювання, має вакцинуватися 99% населення України. Проте кір вважають застарілою хворобою й мало хто ставиться серйозно до того, що ця хвороба може набути величезних масштабів. А дарма! Адже нинішня ситуація з кількістю хворих на кір — рекордна для ХХІ століття.

Поліомієліт. Через це захворювання страждають здебільшого маленькі діти. Поліомієліт — дуже заразний. Ця хвороба руйнує клітини спинного мозку й дихальної системи, а це спричиняє параліч і деформацію кінцівок. Вакцинація — єдина можливість запобігти хворобі.

Паротит. У народі ця хвороба відоміша як «свинка». 1967 року розробили вакцину проти цієї хвороби і вважали, що відтоді паротит вдасться здолати. Проте не так сталося як гадалося. Виявилося, що навіть щеплення не забезпечує на все життя імунітету проти хвороби, і все ж виникали спалахи цього захворювання. Тому зараз учені працюють над удосконаленням вакцини.

Дифтерія. Найближчим часом скласти компанію кору в Україні може дифтерія. В Україні вже реєстрували випадки захворювання. Урятує від дифтерії вакцинація. Робити щеплення мають не лише діти, а й дорослі. Особливо небезпечна дифтерія ротоглотки. Вона може призвести до набряку горла й просто перекрити дихання.

Правець. Спори правця можуть зберігатися тривалий час. Інфікуватися можна, якщо в рану потрапить бруд, якщо людину укусить тварина або ж вона травмується гострими предметами, уламками деревини. Можливість летального наслідку надзвичайно висока. Від людини до людини правець не передається. Проте й завдяки масовому вакцинуванню хвороби не зупинити.

Кашлюк. Це захворювання передається повітряно-крапельним шляхом, тож хворий легко може заражати всіх навколо. Особливо небезпечний кашлюк для маленьких дітей у перші місяці життя. Кашлюк спричиняє сильний кашель, через який у малюків може зупинитися дихання. Захворювання небезпечне тим, що його не завжди вдається відразу діагностувати. У вакцинованих дорослих кашлюк може мати не класичну форму. Тож людина, наприклад, може кашляти кілька місяців і не виділяти збудника, тому й неможливо лабораторно підтвердити діагноз. Але інфекцію хворий все ж поширюватиме, навіть не здогадуючись про це.

Малярія. Майже всі випадки захворювань траплялися в Африці й Індії. Медицини там украй занедбана. Попри те, що вже давно існує вакцина від малярії, рівень імунізації населення украй низький, до того ж методи лікування хвороби бажають бути кращими.

Та й самі місцеві жителі навіть не намагаються вживати запобіжних заходів. Так, малярію переносять комарі, тож достатньо було б хоча б установити на вікна та двері анти москітні сітки й обробити їх інсектицидами. Це б значно знизило рівень поширення малярії, проте дотримується такої поради мало хто.

Менінгіт. Через цю хворобу запалюються захисні оболонки головного або спинного мозку.

Нині вакцинація від менінгіту — лише рекомендована. МОЗ ще не включило її до календаря щеплень в Україні як обов’язкову, проте розглядає це питання. Специфічну вакцину від менінгіту можуть закуповувати за кошти місцевих бюджетів чи інших джерел, які не забороняє законодавство, або ж громадяни закуповують її самостійно. Державним коштом нині закуповують вакцину для профілактики захворювань, збудник яких — Haemophilus Influenzae типу b. До таких захворювань належить і менінгіт.

Як бачимо, відмова від вакцинації може стати кроком у минуле, де панували безліч інфекційних хвороб. Вакцинація — надійний захисник здоров’я та життя населення. Тож годі боятися щеплень, допоки хвороби не взяли ситуацію у свої руки.

Кожний, хто законно перебуває на території України, має право на охорону здоров’я, — і громадянин України, й іноземець, і навіть особа без громадянства. Які ж саме права має кожен, хто потребує медичної допомоги, розповість dnepr-future.com.ua.

Стаття 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачає, що кожен має право:

• отримувати кваліфіковану меддопомогу;
• вільно обирати лікаря;
• обирати методи лікування згідно з рекомендаціями лікаря;
• отримувати якісну й безпечну медичну допомогу;
• знати про можливі страждання й біль під час лікування;
• вільно обирати заклад лікування;
• отримувати своєчасну й достовірну інформацію про стан власного здоров’я та загрози для нього;
• оскаржувати неправомірні дії медпрацівників та закладів охорони здоров’я;
• бути захищеним від дискримінації через стан здоров’я тощо.

Кожен пацієнт, який перебуває у свідомому стані, має право сам визначати, чи проходитиме він лікування. Медпрацівники мають запитувати письмову згоду на медичне втручання, наприклад, перед операцією. Не потрібна така згода лише тоді, коли пацієнт потребує екстреного медичного втручання й існує пряма загроза його життю, а медпрацівники не мають змоги отримати згоду — ані від самого пацієнта, ані від його законних представників.

Окрім того, законодавство гарантує кожному право на таємницю про стан його здоров’я. Якщо медпрацівники надали комусь інформацію про стан пацієнта без його згоди, вони можуть понести відповідальність за це.

Права пацієнта регулюють насамперед Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Цивільний кодекс України та Конституція України. Тож ознайомтеся з ними, аби захистити свої права. Та все ж бажаємо, аби ваше здоров’я було міцним і вам не довелося страждати від порушення прав на медичну допомогу.

Після того як ВРУ прийняла Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині», деякі ЗМІ почали сіяти паніку, нібито тепер українці мають бути особливо обачними, аби мимоволі не стати посмертними донорами. Проте все зовсім не страшно. КМУ врегулював питання, за яких умов можна стати донором після смерті та як законно оформити згоду на це.

dnepr-future.com.ua повідомляє, що в Україні діє презумпція незгоди. Тобто аби посмертно стати донором, особа має надати чітку згоду на це. Постановою «Деякі питання реалізації Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» від 27.12.2018 № 1211 КМУ затвердив порядок, за яким живі донори надаватимуть згоду на вилучення їхніх анатомічних матеріалів після незворотної смерті. Також донор зможе письмово відкликати свою заяву на згоду чи незгоду, яку надав раніше. Окрім того, КМУ затвердив порядок, за яким медзаклади отримуватимуть письмову згоду від донора.

Так, кожна повнолітня дієздатна фізична особа має право надати письмову згоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після того, як медпрацівники визначать її стан як незворотна смерть. За свого життя особа може подати необмежену кількість заяв залежно від її волевиявлення. У заяві особа має підтвердити, що не страждає тяжкими психічними розладами, що заява — це її волевиявлення й ніхто не чинив на неї тиск. Також донор має вказати, чи є в нього захворювання, які можуть нашкодити реципієнтові. А ще потрібно зазначити, які саме анатомічні матеріали хоче надати донор.

Надати згоду на вилучення анатомічних матеріалів після смерті донора може і його повноважний представник. Для цього донор має надати заяву на призначення такого представника. Представник має бути повнолітньою дієздатною особою і свідомо погоджуватися представляти інтереси донора. Так само можна відкликати цю заяву.

Із повним переліком вимог щодо трансплантації анатомічних матеріалів людині можна ознайомитися в постанові КМУ. Документ містить і бланки заяв, які слід подати для того, аби офіційно оформити факт надання згоди на трансплантацію анатомічних матеріалів або виготовлення біоімплантатів після незворотної смерті донора.