Північний – віддалений житловий масив міста Дніпро, куди непросто дістатися: сюди не їздять тролейбуси, а лише маршрутки та інколи електрички. Але ви повинні хоча б один раз відвідати це унікальне місце, і в цій статті ми розповімо чому! Далі на dnepr-future.
Історія мікрорайону
Північний спочатку замислювався як район залізничників. Його розвиток розпочинався з 30-х років минулого сторіччя, і з того часу він поступово розвивався. Багато в чому це вплинуло будівництво залізничного вузла “Нижньодніпровськ-Вузол”.
Спочатку тут були лише двох-трьох поверхові будинки, але після 60-х років збудували вже й перші дев’ятиповерхівки, школи, лікарні, невеликі магазини. Одна з головних визначних пам’яток житлового масиву – храм ікони Божої Матері Іверська.
Не можна не згадати, що мікрорайон промисловий. З одного боку його оточують залізничний вузол та м’ясокомбінат, то з іншого – знаходиться промислова зона, в якій розташовані відомі підприємства – “Вторчермет” та акумуляторний завод “ІСТА”.
Пам’ятки Північного
На Північному є пам’ятки архітектури, які варто подивитися! Почнемо ми з найвідомішого місця, туди куди приїжджають на свята всі туристи – Храм ікони Божої Матері Іверська, який було відкрито у 1998 році. Побудований у візантійському стилі з красивої червоної цегли. У ньому є чимало ікон, написаних майстрами з гори Афон.
На Хрещення популярним місцем на території храму стає купіль, а у звичайні дні люди не забувають відвідати невеликий сад та фонтани. Оточує храм сосновий ліс, в якому ви зможете подихати свіжим повітрям, прогулятися, погодувати білочок, а якщо пощастить, то зустріти й зайців.
Якщо ви хочете продовжити свою прогулянку, то можете пройтись до Новобогородицької фортеці, на місці поселення Стара Самарь, що за кілька кілометрів у сусідньому селищі Шевченко.
Пам’ятник “Потяг, що дійшов до Берліна”. Символом району є пам’ятник Паровозу, який згідно з легендою, 1945 року дійшов до самого Берліну.
Наступною визначною пам’яткою є сквер на вулиці Липовій. Нову зелену зону було відкрито міською владою взимку 2019 року. Тут є головна ялинка, прикрашена новорічною ілюмінацією. Також у сквері є спортивні тренажери, цікаві лавочки та освітлення. З останнім – житловий масив мав великі проблеми кілька років тому.
Північний є спортивним мікрорайоном. Ще нещодавно на ньому були популярні дитячі футбольні клуби “ІСТА” та “Локомотив”. Головний стадіон житлового масиву – “Локомотив”, на жаль, зараз перебуває у поганому стані. А колись він був спортивним центром: у ньому було багато секцій і проводилися різні змагання. Якщо відновити стадіон та привести в добрий стан лісопосадку навколо нього, то він стане новим спортивним магнітом Дніпра та приверне увагу чималу кількість спортсменів.
Як ви переконалися, навіть у такому важкодоступному районі є що подивитись! Бажаємо вам гарного відпочинку та мирного неба над головою.
В Дніпрі на правому березі однойменної річки знаходиться унікальна набережна, яка сягає в довжину 23 км. Далі на dnepr-future.
Умовно набережна поділяється на три частини: Заводська, Січеславська та Перемоги. З одного боку набережної можна побачити сучасні багатоповерхівки, а з іншого – дніпровську воду, гарні мости (яких налічується аж 5), фонтани та пишні газони. В центрі набережної знаходяться тераси, на яких можна відпочити, відволіктись від міського шуму та насолодитись природою, адже на всій її довжині висаджені різноманітні дерева, кущі та квіти.
Звичайно, на Дніпровській набережній є особливі місця, знайомі кожному жителю міста. Це Лава закоханих, Дерево щастя та Сімейна лава.
Історія створення
Серед важливих персон в створенні набережної можна виділити Бориса Мільмана і Володимира Зуєва. Перший керував трестом “Дніпроспецбуд”, другий – архітектор. В 1996 році в парку Шевченка збудували пам’ятник в честь будівельників набережної.
Спочатку правий берег річки був одним суцільним лісовим складом. І тільки на початку ХХ ст. здійснили перші кроки для того, щоб облагородити узбережжя Дніпра. Тоді влаштували платні купальні закритого типу, що були доступні лише благородній публіці. І ось на початку травня 1931 року сталась повінь, рівень води в річці дуже піднявся, тому влада почала шукати вихід з цією небезпечної ситуації. Ще одна важлива причина – спорудження ДніпроГЕСу, що також вплинуло на рівень річкової води. В 1934 році було прийняте рішення про створення набережної, яка б слугувала рукотворним бар’єром. Були проведені конкурси проектів. Перший крок – будівництво Будинку Червоної Армії мав виконати в 1939 році Генріх Львович Швецько-Вінецький. Але втрутилася війна. Будівництво зупинили, а після війни цей задум так і не реалізували.
Лише в кінці 1950-х років будівництво набережної таки почалося. До цього якісь невеликі роботи проводилися, а для великого будівництва було недостатньо фінансування.
Тільки в кінці 1960 – початку 70-х років, через майже 40 років після прийняття рішення, набережна буда повністю добудована. Керував і реалізував проект набережної Борис Мільман, архітектором був відомий Володимир Зуєв. Результат перевершив всі очікування.
Цікаві факти
Набережну пропонували назвати Січеславською, що мало нагадувати про козаків в цьому краї. Центральна частина і досі носить цю назву.
Мільман запропонував ідею будівництва набережної при цікавих обставинах. Він прогулювався з головними спеціалістами тресту на катеру по Дніпру, і ніби мимохідь запитав: “А якщо набережну побудувати?”. І показуючи рукою, почав розказувати свій задум.
Однією з перших будівель став будинок інституту “Укргіпромез”.
Відомий готель “Дніпропетровськ” побудували в 1968 році.
В 2005 році центральну частину набережної капітально обновили. В тому числі провели реконструкцію ділянки, що пролягає між Центральним мостом і Фестивальним причалом.
Ще в 2005 році був побудований фонтан “Лебідь”. Він унікальний, змінює режими, може ніби махати крилами та робити оберти.
Макет першого супутника знаходиться в Національному центрі аерокосмічної освіти молоді імені Макарова, що знаходиться по проспекту Гагаріна. Начальником виставкового комплексу цього центру вже понад 20 років являється Віктор Мойса, до цього він займався організацією виробництва апаратів КБ «Південне», який про супутники може розповісти багато цікавого. Детальніше про це на сайті dnepr future.
Характеристики супутника “Січ-1”
Супутник «Січ-1» був обладнаний низкою датчиків: оптичним, радіолокаційним, електромагнітним, СВЧ та інфрачервоним. До речі, останній дозволяє бачити поверхню Землі навіть у темряві. Спостережне обладнання розмістили на чотирьох панелях, що розкриваються. Всю іншу начинку – в конусоподібному корпусі.
Швидкість обертання супутника становить 8 км/секунду, за одну добу він облітає Землю 15 разів, при цьому то потрапляє у сонячні промені, то ховається від них. Чутливі до перепаду температур прилади необхідно було якось захистити.
Під дією сонячної радіації поверхня супутнику встигає нагрітися до температури 3000С. Для того, щоб електроніка витримала потрібно покривати її теплозахисним спеціально розробленим покриттям з використанням 20-слойної алюмінієвої фольги та інших матеріалів.
Супутник запустили з російського космодрому у 1995 році. На благо нашої країни він працював лише до 2001 року та використовувався для дослідження низки показників: зміни кліматичних умов, зміни стану екології, лісові пожежі та військовий моніторинг.
Після першої Січі в 1999 року, запустили більший модуль – українсько-російський «Океан», а 2004-го – модернізовану версію «Січ-1М». Наступний запуск стався в 2011 році. Тоді в космос відправили супутник «Січ-2», проте всього за півроку зв’язок із ним обірвався. А потім 10 років перерви, а це величезний термін для розвитку і модернізації такого типу техніки.
Перший запуск українського супутника за останні 10 років
Саме запуск нового українського супутника має відродити космічну галузь країни. Це перший пункт програми, яке запропонувало КБ «Південне». Апарат «Січ-2-30» повністю розроблений та зібраний у місті Дніпро.
В минулому році 28 жовтня було відкладено запуск супутника на 10 січня 2021 рік, а вже 1 грудня успішно завершилися його електро- та радіотехнічні випробування, після чого було підведено підсумок – супутник готовий до запуску!
Головний конструктор КБ «Південне» Максим Дегтярьов заявив, що даний апарат буде основою орбітального групування дистанційного зондування Землі, який у випадку реалізації повних планів космічної програми щодо запуску, дозволить нашій країні самостійно та незалежно мати можливість доступу до достовірної космічної інформації.
19 квітня 2021 року було укладено контракт між компанією «Space-X» (США) та КБ «Південне» на запуск супутника, вартість якого становила 1,99 мільйонів доларів.
8 грудня супутник «Січ-2-30» було відправлено для запуску в США до бази космічних сил, розташованій у мисі Канаверал, штат Флорида. В КБ «Південне» сподіваються, що після успішного старту «Січ-2-30» стане можливим вивести на орбіту ще два апарати подібного класу.
Під час карантину в мережі з’явилися фотознімки, на яких найбільш відчайдушні дніпряни їздять без перепустки у громадському транспорті, використовуючи при цьому досить ризиковий та зухвалий спосіб. Фото-факти заполонили всі дніпровські ЗМІ ще тиждень тому. Але, як кажуть, нове – це добре забуте старе. Проїзд «зайцем» користувався популярністю у мешканців Дніпра й не тільки, ще більше, ніж півстоліття тому. Далі на dnepr-future.
Сторінками минулого
Вінтажні фото шістдесятих років минулого століття, які демонструють, що дніпряни любили «кататися» з вітерцем з’явилися на Facebook у групі Музей історії Дніпра.
Причиною таким екстрим-поїздкам був забитий «під зав’язку» транспорт та зухвале бажання «проїхатися з вітерком», зазначають співробітники музею. Також вони кажуть, що ці давно вже забуті сторінки нашого з вами минулого, мабуть, не є такими для сучасного покоління підлітків, яким не важко собі уявити подібні розваги і сьогодні.
На фото зображені трамваї та тролейбуси на вулицях нашого міста у 1959 та 1961 роках. Легко впізнати проспект Пушкіна та вулицю Шмідта.
Як у голлівудських блокбастерах
Які ж божевільні способи пересування використовують мешканці Дніпра у наші дні під час карантинних обмежень на проїзд у громадському транспорті?
Нещодавно у мережі з’явилися фото та відео, на яких чоловік, неначе у голлівудському бойовику, «заліг» на даху шістнадцятого тролейбусу під час його руху, проїхавши немалу відстань таким неординарним способом. Це сталося на проспекті Гагаріна в обідній час. Чоловік був помічений очевидцями, які й викликали співробітників поліції.
Поліція ще не встигла приїхати, як незвичний «пасажир» зістрибнув з електротранспорту та втік. Але все ж залишилися відеоматеріали з зовнішніх камер відеоспостереження, що знаходилися на перетині Гагаріна та Казакова.
«Міцна хватка»
Як то кажуть, сучасні проблеми потребують сучасних рішень. Заборона на пересування у громадському транспорті без спеціальної перепустки штовхає винахідливих дніпрян на прояви «креативності».
У соціальній мережі Facebook з’явилися фото, на яких досить винахідлива та смілива жінка їде «зайцем» на тролейбусі, тримаючись за металеві сходи позаду тролейбуса.
Мешканці Дніпра активно коментують світлини. Але до жінки ставляться без осуду, мовляв, що ж робити, коли їхати дуже потрібно, а перепустки немає та без неї не пускають у транспортний засіб.
Небезпечні розваги для дорослих
Вищезазначені карантинні обмеження сприймаються людьми по-різному. Дехто надає перевагу велосипеду, дехто обирає комфорт, тож надає перевагу таксі, а хтось не має можливості відмовитися від громадського транспорту, та лише одиниці продовжують використовувати екстремальне пересування на електротранспорті – проїзд «зайцем».
Але слід відмітити, що такий вид «розваг» попри свою популярність зовсім не є безпечним. Сходи, підніжки та бампери тролейбусів та трамваїв не передбачені для перевезення пасажирів. Проїзд на будь-яких деталях кузова електротранспорту є досить небезпечним, а крім того, передбачено штрафні санкції за такий проїзд.
Пам’ятайте, що людське здоров’я важливіше за будь-яку роботу.
Площа Старомостова зараз – це масштабна міська транспортна розв’язка, яка з’єднує передмістя із основною частиною Дніпра. Раніше площа називалась Островського (на честь Петра Островського), а найпершою назвою була Покровська. Таку назву головна інфраструктурна розв’язка отримала на честь Покровської церкви, що раніше знаходилася тут. Далі на dnepr-future.
Історія зведення Покровської церкви
Першим етапом у будівництві Покровської церкви було знаходження вільного місця, де було б доцільно звести православний об’єкт. Таким місцем стала площа поруч із хлібзаводом – це місце, біля колишнього першого хлібозаводу, належали Катеринославській казенній суконній фабриці. У 1798-му році за цією фабрикою повністю звели церкву – головний фасад будівлі будувався із дерева, а кінцева форма церки чимось нагадувала довгий сарай. За результатами церква стала однією з перебудов із сараїв при фабричних майстернях.
Напевно головною метою будування церкви нашвидкуруч – це її тимчасовість, адже будівля була зведена в найкоротші терміни. Храм на тодішній площі Покровській мав існувати до періоду, коли фабричне начальство змогло б забезпечити більш капітальне будівництво церковного об’єкту.
Закриття занедбаної Покровської церкви у 1835-му році
Проіснувавши більше трьох десятків років, Покровський храм офіційно повністю припиняє свою роботу – все через закриття фабрики, адже після цієї події закрились і ті споруди, які належали до Катеринославської казенної суконної фабрики. Об’єкти поруч суконних цехів були тривалий період часу в занедбаному виді, забуті міською владою.
Джерело фото: www.facebook.com/groups/421334225037372
У 1841-му році на цьому місці знаходилося багато великих кількаповерхових будівель, поруч із якими були найвищі труби Катеринослава. Величезні труби забезпечували безперервною роботою панчішні та суконні цехи, які знаходились у фабриці. Поруч із об’єктами стояла і Покровська церква із дерева, яку оточили височенні тополі та осики.
Нова Покровська церква у 1860-1870-хх роках
Із початком 1860-х років, почався новий період у житті Покровської площі. Поруч із фабричним пустерем знаходилися ще занедбана дерев’яна церква, на честь якої і назвали центральну площу Катеринослава. У 1870-му році, на східній території від першого дерев’яного Покровського храму, збудували нову кам’яну Покровську церкву.
Профінансовано будівництво цього православного об’єкту було Новіковим – міським торговцем лісом та купцем. Об’єкт розташувався на перетинах осей одних з найпопулярніших вулиць сучасного Дніпра – Вокзальної та Привокзальної. Старий ж Покровський храм, якій був зведений із дерева, було вирішено перенести до передмістя – а саме до села Мануйлівка-Попівка (нині це район колишнього проспекту Воронцова, між проспектом Слобожанським та житловим масивом Сонячний). На колишньому ж місці, де розташовувалася минулі десятиліття церква, за традиціями встановили гранітний “Покровський стовп”, із зображенням ікони Покрови Богородиці.
Покровська церква у часи радянської влади
Під час входження України до СРСР, радянською владою за невідомих причин було вирішено закрити православний Покровський храм. Саму будівлю зносити не вирішувались, тож до початку Другої світової війни використовувалася як склад. На початку ж Другої світової війни, маленька відстань до залізничної інфраструктури стала для Покровської церкви руйнівною.
Через близькість із залізничним вокзалом та Старим (Амурським) мостом, під час одного з бомбардувань німецьких військовослужбовців, церква перетворилася на суцільні руїни, розбором яких займались вже у післявоєнний час.
Гігантський бронежилет, що вміщує в собі приблизно десять людей – такий незвичний арт-об’єкт створили запорізькі волонтери та привезли показати його всім мешканцям, а також гостям міста Дніпро. Далі на dnepr-future.
Протягом чотирьох місяців з десяток слюсарів працювали над експонатом, витрачаючи кожну вільну хвилину. Як результат: два з половиною метри заввишки, два метри в ширину та майже три тони ваги. Бронежилет зроблений з автомобільних ресорів, в ньому є кишені для магазинів з патронами та гранатами. Ззаду замість клапану, куди зазвичай ставлять металеву захисну плиту є двері. Такий задум відтворено для того, аби кожен охочий міг приміряти на собі бронежилет-гігант.
Автор експонату, волонтер Євген Благун розповів, що таким чином хотілось виказати всю ту велику роботу, що здійснюють волонтери по всій країні, адже праця волонтера – це відклик на прохання, спасіння, прихисток. Окрім бронежилета були думку щодо створення величезного їжака, але більшість схилились до думки щодо створення величезного та вкрай необхідного засобу захисту воїнів.
Джерело фото: https://opentv.media/
Побачити новий арт-об’єкт можливо в парку імені Гагаріна. Всі охочі можуть зайти всередину бронежилета (там є спеціальні сходинки) та зробити кілька світлин на фоні гігантського броніка.
Автор скульптури Благун Євген Володимирович разом із командою зварювальників (у кількості 8 осіб) планують показати незвичний арт-об’єкт по всім містам України.
Мурал, присвячений трагедії після ракетного удару в Дніпрі 14 січня
У центрі міста Дніпро з’явився мурал, присвячений трагедії, що сталася на житловому масиві Перемога. 14 січня приблизно о 15 годині 30 хвилин крилата ракета Х-22 поцілила в 9-поверховий багатоквартирний будинок за номером 118, повністю зруйнувавши один з його під’їздів. В результаті теракту загинуло 46 людей (з них 6 – це діти), зазнали травмувань більш, як 80 людей.
Тематичне графіті було нанесено на фасаді ЦУМу в самому центрі міста, про це раніше повідомляв “Відкритий”. Зображення муралу містить в собі зруйнований будинок на Перемозі закривавлено-червоного кольору, з якого постає людина з крилами янгола, на грудях викарбувано фатальну дату – 14.01.2023. Внизу муралу зроблено допис: “росія – держава-терорист”. Автор муралу підписав роботу таким чином: BRKN.
Мурал, присвячений автору Акту проголошення незалежності України
В Дніпрі з’явився новий мурал, присвячений автору Акту проголошення незалежності України – Левку Лук’яненко. Робота відомого дніпровського майстра стрит-арту Валерія Колора (Zdesroy) прикрашає будинок на перехресті вулиць Січових Стрільців та Шевченка.
Трохи інформації з біографії видатної людини. 24 серпня 1928 році в селі Хрипівка Чернігівської області народився Левко Лук’яненко – дисидент, народний депутат Верховної Ради чотирьох скликань, автор «Акту проголошення незалежності України», Герой України. Народився в селянській родині та завдяки батькові пережив Голодомор (він закопав мішок картоплі під стежкою біля будинку).
Левко Лук’яненко міг зробити блискучу партійну кар’єру, але він обирає шлях свідомої боротьби за справедливість. На Львівщині він створює опозиційну до радянської влади Українську робітничо-селянську спілку, що виступає за конституційне відокремлення України від СРСР.
Джерело фото: з соціальних мереж Валерія Колора
Яскрава робота дніпровського художника Zdesroy
Дніпровський майстер Zdesroy – відомий багатьма роботами, які прикрашають фасади будинків в нашому місті, наприкінці липня 2022 року він створив перший мурал з початку війни в Україні. Це дуже символічна та багатозначна робота, що детально описана автором в його дописі в Фейсбук. Кожна зображена деталь щось символізує, тому потрібно скласти до купи всі деталі та зрозумієте головний посил роботи: закриті очі; розбитий меч Нарсіл; усміхнена Валькірія та її енергія; голуб передає гілку миру; розбита клітка; чорні соняшники; колючий дріт з 12-ма шипами; розбита корона; посмішка; український прапор.
Джерело фото: https://dv-gazeta.info
Майстер Zdesroy – автор вже багатьох робіт вуличного мистецтва у Дніпрі: мурал на честь переселенців, що нанесено на вулиці Фабра (будинок за номером 11), патріотичний Ісус, «Від класицизму до сучасного графіті» на парапеті в’їзду до Центрального мосту та багато інших робіт.
Мурал, присвячений пожежнику
Завдяки талановитій дніпровській художниці Лілії Токаревій в обласному центрі з’явився мурал, присвячений мужнім вогнеборцям.
Про появу справжнього вуличного витвору мистецтва повідомили на сторінці у Фейсбук представники Головного Управління ДСНС України у Дніпропетровській області.
Джерело фото: https://dv-gazeta.info
В публікації зазначено про те, що в даному випадку зображення передано не конкретної людини, а збіркового образу всіх рятувальників, що відображає усі його найкращі якості, займаючи дану професію – героїчність, сміливість, відвагу.
Представник ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області також нагадав про те, що вони вже співпрацювали з дніпровською художницею Лілією Токаревою. Напередодні вона створювала мурал на фасаді старовинної пожежної частині разом із групою співавторів.
Мурал на честь героїв Азовсталі
В травні 2022 року в Дніпрі було створено мурал на підтримку військових, що тримали оборону «Азовсталі» в Маріуполі. Його було створено на одній з огорож міста. На синьому фоні з’явився красномовний напис: «Азовсталь», поряд із ним нанесено символ полку «Азов» – «Ідея нації».
Джерело фото: https://dv-gazeta.info
Мурал із зображенням Ісуса
В Дніпрі на проспекті Олександра Поля на початку березня 2022 року було помічено нове зображення на огорожі. Якщо бути більш точним, то це величезний постер, закріплений на одній з огорож. Так, відомий дніпровський автор багатьох муралів, майстер стрит-арту Валерій Колор (Zdesroy) зобразив Ісуса з балончиком фарби в руці, який пише напис: «Бро, роби добро».
Джерело фото: https://dv-gazeta.info
У своєму дописі в Інстаграм Zdesroy виклав це зображення, яке підписав таким чином: «Бро, роби добро! Якщо не можеш піти в АТО!!! Допомагай ділом, словом, чи грошима тоді ми зламаємо Путінську машину!»
Мурал у вигляді патріотично налаштованої синиці
В парку імені Лазаряна Глоби зобразили мурал у вигляді бойової синиці жовто-блакитного кольору, яка тримає озброєння та вимагає висловитись на українській мові. До цього зображення на стіні був лише чорний квадрат, який своїм виглядом лише псував простір зони відпочинку. Малюнок виконано в патріотичних тонах: пір’я, фон та ліве крило з прапором України.
Найвідоміші патріотичні мурали, що вже давно стали візитівкою Дніпра
Українка з вишиванкою та намистом, що символізує осінь. Українка, одягнена в традиційний національний костюм прикрашає стіну одного з будинків по вулиці Старокозацькій. Цю роботу виконано ще в 2018 році відомим митцем, художником стріт-арту Тімо Левіним.
Лелека. Пташка летить над відомою пам’яткою міста та високовольтними лініями електропередачі. Малюнок виконано у патріотичних жовто-блакитних тонах на фасаді одного з будинків по вулиця 20-річчя Перемоги митцем Ігорем Матроскіним та Денісом Білим.
Козацька чайка з гербом України. На фасаді будинку на проспекті Мануйлівський є мурал у вигляді козацької чайки, що несеться по широким просторам річки Дніпро. Головною родзинкою малюнку є великий герб на вітрильній частині засобу пересування водним шляхом.
“Luxoft, a DXC Technology Company” – глобальна міжнародна компанія в IT-сфері, діяльність якої тісно пов’язана із наданням послуг з формування цифрової стратегії та розробок. Головна штаб-квартира цієї компанії знаходиться у Швейцарії, місто Цуг, проте найголовніші центри із розробки програмного забезпечення знаходяться саме в Україні – в місті Дніпро, а також в Києві та Одесі. Далі на dnepr-future.
Компанія “Luxoft” обслуговує громадян Північної Америки, країн Європейського континенту та Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Послуги компанії надаються у технологічному плані – вирішуються вагомі проблеми у автомобільному, фінансовому, туристичному та готельному напрямках бізнесу, а також в охороні здоров’я, біотехнологіях, медіасфері та телекомунікаціях. Персонал усієї компанії складає більше 13 тисяч осіб.
Найголовніші дати заснування IT-компанії міста
2000-й рік – рік заснування компанії Luxoft, головним керівником та директором стає Дмитро Лощинін. Вже через рік починаються відкриття офісів у тоді ще можливих центрах розробки власної продукції – в 2001-му році у Сіетлі (США), в 2004-му році в Лондоні (Великобританія).
Наступні три роки компанія займається відкриттям власних офісів в Україні, які пізніше і стали найголовнішими розробничими центрами – у 2005-му році в Києві, у 2006-му році в Одесі й у 2007-му році у тодішньому Дніпропетровську. Компанія не тільки розширила свій розробничий потенціал, а й отримала статус “Microsoft Gold Certified Partner”, а також придбала компанію “IT Consulting International”.
В 2008-му році відкривається офіс у В’єтнамському Хошиміні, а також ними придбається румунська компанія “ITC Networks”, продукція якої розроблялась в Бухаресті (столиці Румунії). З цього моменту починається розширення у Європу – у 2010 році створюється офіс у польському Кракові, а пізніше і у Варшаві та Вроцлаві.
2013-го року IT-компанія міста зареєструвалась на одній із фондових бірж Нью-Йорку (тобто вихід на IPO), а після первинних публічних пропозицій понад 4 мільйонів акцій, встановилась ціна у 17 доларів за звичайну акцію. 2014-го року “Luxoft” продовжує відкривати власні офіси по Європі та Північній Америці – в столиці Болгарії Софії, в Детройті (США) і Гвадалахарі (Мексика). Компанією з міста придбаються світові продукти “Mecel Populus Suite” і “Radius Inc”.
2015-го року IT-компанія міста придбала “Excelian” та “InSys”, а вже в 2019-му році розпочався активний розвиток дніпровської компанії Luxoft – “DXC Technology” придбав 83% акцій компанії, угода якої остаточно відбулася в червні цього ж року. Цього року “Luxoft” уклав партнерську угоду із “LG Electronics”, головним проєктом мало стати створення концептуального автомобіля “Autonomous Mobility” із новими оновленнями, інтегруючи персоналізований цифровий образ людського життя. 2019-го року представили і першу платформу для електронного голосування, основа якого покладає на блокчейні.
Дніпро – центр розробки компанії
Можно без сумніву затвердити, що дніпровський офіс цієї компанії є дуже важливим у розвитку “Luxoft”. З цього моменту Дніпро для компанії став одним з головним центром розробки, продовжуючи розвивати напрямки IT-сфери та сучасного програмного забезпечення.
“Luxoft Dnipro” добре відомий своїми фінансовими рішеннями для низки міжнародних банківських установ, революційними та швидкозростаючими проєктами у сфері енергетики та комунальних послуг, а також високоінтелектуальними та сучасними медіа-проєктами. Подібно до відповідних офісів у Одесі та Києві, Дніпро є активним учасником місцевої IT-спільноти, яку Дніпро може назвати своїм.
Сьогодні місто Дніпро є важливим економічним, освітнім та індустріальним центром всієї України. Поруч із такими напрямками, як промисловості машинобудування, космічної інженерії та торгівлі, IT-сфера займає не менш важливу позицію у розвитку усієї країни, ставши найбільшим IT-хабом. Далі на dnepr-future.
В місті Дніпро, крім міжнародних галузей із ІТ-аутсорсінгу, знаходяться й офіси багатьох компаній та стартапів, а їхні профільні осередки задіяно навіть у міських навчальних закладах. В місті також проходить велика кількість подій, які безпосередньо пов’язані з напрямком айті. Дніпро стає новою можливістю для осередку життя інформаційних технологій.
В Дніпрі за останні роки розпочався активний розвиток в сегменті айті, що дозволило місту займати ключові позиції у формуванні IT-індустрії України. За показником розвитку інформаційних технологій, Дніпро вирівнявся із Харковом, Одесою, Києвом та Львовом, а до сьогодення громада айті тільки збільшується, кількість фахівців вже перевищила 7 тисяч осіб. Понад 170 компаній зі сфери IT вже мають власні офіси у місті, а щорічно цей показник тільки росте.
Як виглядає IT-ринок в місті Дніпро?
IT-сфера інформаційних технологій у Дніпрі взаємоподілилась на основні напрямки, які стали найпопулярнішими у місті: одними з них є сфера фінансової індустрії (світові банки), медицини, електронної комерції, енергетики, ігрової й автомобільної галузі.
Понад половини усього IT-ринку, який наявний в Дніпрі, складається із невеликих продуктових компаній та стартапів. 40% від усього персоналу цих компаній мають спеціальність за рівнем “Senior”. Враховуючи відносно невисоку, порівняно з іншими містами країни, ціну та рівень різноманіття Дніпра у технологічності, місто продовжує приваблювати до свого регіону кваліфікованих фахівців для розвитку IT-ринку.
Джерело фото: https://ucluster.org/
Головним фактором у Дніпровському айті ринку є високорівнева якість міських послуг та розробок, що присутнє завдяки довгостроковим партнерам місцевих компаній, учасники яких входять до списку “Fortune 500”. Саме через це важливою запорукою розвитку інформаційних технологій у місті було проведені міжнародні експертизи за стандартами якості ISO, такі як: 9001, 27001, 9201:2008, “Microsoft Gold Certified Partner”, “Accelerance”, “Progress Sitefinity”, а також партнери веб-сервісів “Amazon”, “Google Cloud” та сертифікований “GA-партнер”.
Освіта із дисциплінами дніпровського IT-ринку
Збільшення кількості спеціалістів IT для ринку Дніпра забезпечує тісний зв’язок між бізнесом айті та навчальними закладами міста. Так, за останні роки, університет імені Альфреда Нобеля відкрив нову спеціальність із інформаційних технологій – “Комп’ютерні науки”. Протягом останнього десятку років компанії тісно вводять власні дисципліни – наприклад, “ІТ Dnipro Community” надав рецензію на навчальний план дисципліни із “Прикладної математики” для Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
Сучасний Дніпро – це місто, яке із центру металургії та промисловості перетворюється на сучасне місто IT. Крім міського бізнесу, цьому сприяє і міська влада – так, IT-ринок Дніпра активно розвивається владою міста та Агентством із розвитку Дніпра. Інформаційні технології вже мають в місті свою частину бізнес-парку, будь-які заплановані проєкти мають у собі значні частки “IT-сектору”. Значним рухом є й проєкт “Інноваційний бізнес-парк” – на територіях парку мають будуватися офіси, будуть працювати айті хаби та зони відпочинку, будуть паркувальні місця та житлові квартали. Подальший план на розвиток IT-ринку в Дніпрі запланований.
Красиве та неповторне місто з найбагатшою історією – прогулюючись одними й тими ж самими вулицями Дніпра, щоразу можна відкрити для себе щось нове, а можна робити це не виходячи з дому. У нашому місті є багато вулиць з великою історією, а про одну з таких – вулицю Ливарну читайте далі на dnepr-future.
Вулиця Ливарна у Дніпрі є однією із найстаріших вулиць у всьому місті. Вона бере початок з кінця XVIII століття, і тим цікавіше, що за більш ніж два століття вона зберегла свою колишню назву, в той час коли буквально лічені одиниці вулиць у центрі міста все ще мають свої історичні назви.
Унікальний цегельний завод Заславського
Ливарна вулиця існує і досі: ця назва прямо відображає специфіку її основних об’єктів. У 1832 році тут було відкрито завод Заславського, який був своєрідною єврейською династією, яка володіє підприємствами металургійного профілю. Цей промисловий завод виготовляв сільськогосподарську техніку: молотарки, віялки, сівалки та інші вироби. Знаходився він на сучасній вулиці Ливарній між Консерваторією та нижньою частиною комплексу вежі.
Джерело фото: https://gorod.dp.ua/
1832-го року вільним місцем на Ливарній вулиці зацікавився купець другої гільдії Абрам Заславський, який і вирішив заснувати на цій вулиці свій чавуноливарний завод. Промисловий об’єкт розташовувався прямо на території, що належала родині Заславських. Завод тривалий період часу залишався єдиним у своєму напрямку, що зумів прославити Катеринослав високоякісною продукцією. Перше металургійне підприємство тодішнього Катеринослава – з нього то й пішла слава міста чавуну та сталі.
Цього будинку до 20-х років ХХI століття вже немає, у 1960-му році його було знесено, а на його місці триває будівництво комплексу “Крутогірний”, який у побуті має назву вежі. Проте з деякими архітектурними пам’ятками, що дожили до теперішнього часу, ще можна ознайомитися – збереглися деякі сходи та грати на сусідніх до промисловості будівлях часів Катеринославської губернії. Там залишилися історичні тавра з написом: “Завод спадкоємців Заславських. Арендовано І. Заславським та Д. Вульфовичем у Катеринославі”. Ці вироби настільки якісно були зроблені, що збереглися в непоганому вигляді.
Пласт слободи Половиці на Ливарній
Слід згадати, що вулиця Ливарна не мала такого респектабельного виходу до річки Дніпро, який тепер перебуває на Фестивальному причалі. Все через те, що і Набережна взагалі не існувала: були лише суцільні склади, бази та виробничі приміщення.
Ще один пласт історії, пов’язаний з вулицею Ливарною, відноситься до Катеринославського періоду. Оскільки вулиця була збудована на місці Слободи Половиці, це був один із найбільш густонаселених районів Катеринославу. Вона проходила від річки Дніпро до тодішньої вулиці Комсомольської.
Джерело фото: https://gorod.dp.ua/
Слобода Половиця виникла у 1740-ті та 1750-ті роки, більшою мірою заселялася запорізькими козаками. Серед відомих імен, котрі прославили цю місцевість: Лазар Глоба. Забудова Половиці добре помітна на планах зведення Катеринославу, хоча жодних конкретних артефактів до 20-х років ХХI століття, на жаль, не збереглося. Однак історики припускають, що під час проведення археологічних розкопок можна виявити фундаменти козацьких споруд.
Цегляний стиль архітектури Ливарної
Вулиця Ливарна ніколи не славилася якоюсь масштабною архітектурою, мала швидше торгово-промисловий профіль. Максимальна висота будівель тут сягала лише трьох поверхів. Одному із таких прикладів вдалось зберегтися – відреставрований будинок у 1990-му році знаходиться у відмінному стані. Цегляний стиль, унікальний напрямок в архітектурі Катеринославу, який був властивий виключно нашому регіону.
Такий унікальний напрямок з’явився недарма – вся справа в тому, що в нашому місті була добре розвинена інтенсивна цегляна промисловість, тому цей напрямок архітектури зародився тут. На той момент часу активно працювало два цегляні заводи, тому даного будівельного матеріалу в Катеринославі було достатньо.
Заводи робили особливу фігурну цеглу, яка використовувалася для будівництва приміщень та для декоративних елементів. Круглі колони, фронтони, портики, сандрики (декорація вікон) і навіть іноді цілісні складні композиції (які збиралися з різних геометричних деталей) – все це виготовлялося з особливої фігурної цегли цих двох заводів. Біля входу на перший поверх будівлі в окремих випадках встановлювали півкруглі ніші, які також стали ознаками Катеринославського цегляного стилю.
Джерело фото: https://photobuildings.com/
До початку ХХI століття цей будинок виглядає як дисонанс серед сучасних житлових комплексів, офісних та банківських установ на вулиці Ливарній. Яскравим прикладом сучасної архітектури є Дніпропетровська музична консерваторія імені Глінки. Споруда у вигляді потужного багатоповерхового прямокутника, оздоблена профілем великого композитора, є центром музичного району міста.
Прибережний історичний район Каміння
Слід зазначити, що прилеглі до будівлі консерваторії у Катеринославські часи території займав історичний район Каміння. Це, напевно, найстаріший район тодішнього губернського міста, яке займало місце, де історична половиця переросла в ранній Катеринослав.
Прилегла територія характеризувалася гранітними виходами скель на поверхню, тому місце й одержало відповідну назву. З географічного плану це місце, на якому річка Дніпро на своєму шляху зустрічає отроків Українського кристалічного щита, скелі якого також видно у парку імені Тараса Шевченка, де також можна помітити знамениті Дніпровські пороги.
Починаючи з вулиці Ливарної, аж до району з Потьомкінським садом знаходилася прибережна частина міста, яка круто повертає догори. На цій території губернії знаходилися вулички, які були рядом крутих підйомів, називалися вони Мусманська гора, тому що розташовувалися біля губернської земської управи, Нової вулиці і тих самих Камінь.
Каміння є піднесеною частиною тодішнього Катеринослава, яка розташувалася на березі річки Дніпро і веде до Потьомкінського саду. Будівлі тут були зведені неправильно, тому більшість їх розміщуються з окремими терасами. Вся прибережна до Ливарної Камені – це суцільна вулиця, яка перетинається з безліччю рядів вуличок. Ці Камені свого часу облюбувала незаможна частина населення Катеринослава. На терасах тулилися невеликі халупи, а сам район славився своєрідною черговістю смуг як у соціальній сфері, так і в архітектурному плані нашого міста.
Джерело фото: https://domik.ua/
У 2001-му році в ході спорудження комплексу архітектур Нагірної цей район був повністю знесений, і до наших днів це місце нагадує хіба що розділи в краєзнавчій літературі. До 20-х років ХХI століття ми бачимо зовсім нову архітектуру зі скла та бетону, а на розі вулиці Рогальова височить останній житловий комплекс, що завершує формування нового вигляду вулиці Ливарної, як великого містобудівного об’єкту.
Історія вулиці Ливарної досить проста: вона не пов’язана ні з видатними особистостями, які зробили свій внесок у розвиток сучасного Дніпра, ні з історичними подіями, які варто пам’ятати кожному громадянинові мегаполісу України. Однак вона має не менш особливий колорит, який відносить нас до побутового життя нашого міста у XVIII столітті.
По всій Україні продовжується активний експорт IT-послуг та введення їх у повсякденне життя міського населення. Так, за час розвитку інформаційних технологій, факультети за цією галуззю освіти у вузах міста неодноразово змінювалися в кращу сторону, використовуючи у навчальному процесі сучасні технології та напрацювання сьогодень, тим самим заохочуючи студентів до здобуття якісної IT-освіти. Далі про історію розвитку факультетів інформаційних технологій, на прикладі ДНУ Дніпра. Далі на dnepr-future.
Україна знаходиться на передових позиціях рейтингу серед експорту IT-послуг, а найголовнішою особливістю таких результатів є й розвиток окремих факультетів вищих навчальних закладів у галузі інформаційних технологій. За останні роки в закладах освіти почав з’являтись високошвидкісний інтернет, а також власні надійні центри збереження даних, яких раніше не вистачало у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара.
Для чого потрібен розвиток цієї галузі?
Розвиток факультетів інформаційних технологій не просто потрібен – завдяки цьому, вся країна продовжує активно розвиватись як диджитальна країна. Завдяки розвитку факультетів міських закладів освіти, щорічно збільшується динаміка зацікавленості до цього напрямку серед студентів, і це є хорошим показником. Головним результатом цього є співвідношення громадського населення до кількості створених продуктів в країні, що фактично означає провідність України серед своїх опонентів. Завдяки безпосередньому розвитку факультетів інформаційних технологій в міських ВНЗ, Дніпро стає більш розробленим і актуальним для IT-ринку усього світу.
Бібліотека ДНУ. Джерело фото: https://dnepr.info/
Студенти, що випускаються із Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара відмічають високу якість факультетів саме галузі інформаційних технологій, і неспроста – університетська освітня база має у собі надбання сучасних досліджень, поєднуючи їх із практичними заняттями на комп’ютерному обладнанні, тим самим надаючи студентам кваліфіковану освіту айті. Розвивати факультет інформаційних технологій в ДНУ є куди – найближчі роки стане потрібен проєкт диджитального ринку, завдяки якому відбудеться сумісний шлях до подолання проблеми конкуренції. Кожна компанія зможе створювати власні умови, аби високоосвічені спеціалісти отримували гарні можливості для роботи у сфері айті.
На досягнутих результатах зупинятися не можна!
Розвиток факультету інформаційних технологій в ДНУ вже досяг окремих результатів, проте зупинятися на зробленому не можна. В майбутньому напрямок айті в університеті Гончара має досягти певних рухів у галузях інтегрованих послуг електронного зв’язку й інформаційних технологій, телекомунікаційних послуг і послуг з проєктування та будівництва мереж, а також потрібні конкретні рішення у новітній передачі даних й IT-інфраструктури. Факультет IT-сфери має перейняти соціальні проєкти: безкоштовні лекції, акції для студентів ДНУ, комп’ютерні курси для малограмотних, дітей та дорослих (в тому числі для людей похилого віку), що дозволить спростити відношення громадського населення до новітніх технологій, спрощуючи життя для людей.
Можна зробити висновок, що історія розвитку факультетів інформаційних технологій в ДНУ міста Дніпра дійсно вражає – це шлях від лише лекційної інформації викладачів, до новітньої освітньої бази, яка включає в себе як і практичні роботи для закріплення здобутого, так і окремі виховні заняття, аби студенти досягали своїх цілей та розвивали інформаційні технології не тільки міста, а й України. Хоча розвиток в країні відбувається повільніше за Європейські країни, проте це, мабуть, “затишшя перед бурею”.
