Звук сирени повітряної тривоги у сучасності став невіддільною частиною життя дніпрян. Тепер цей звук знають мешканці усіх міст та сіл України, бо 24 лютого 2022 року змінилось життя українців. Вже декілька років по багато разів на день вона повідомляє про небезпеку дронів чи ракетних ударів у місті. Ворог ударами знищує житлові будинки Дніпра, школи, садочки, тому повітряна тривога лунає часто й люди змушені проводити багато годин в укриттях, ховаючись від реальної чи потенційної загрози. Далі на dnepr-future.
Хоч і в такій складній ситуації як війна, цікаво знати звідки ж з’явилась сирена чи хто її придумав. Це необхідна опція, яка допомагає зберегти життя людей.
Історія виникнення
З давніх-давен оповіщення про небезпеку також працювали й це були церковні дзвони, роги, гонги чи барабанний бій. Вони сигналізували про пожежі, народні збори чи наближення ворога. На великих відстанях вартові запалювали вогнища. Вже у кінці XIX століття почали створювати більш сучасні аналоги. Створення телеграфу та радіо дозволило швидше сповіщати про загрозу.
Саму сирену придумали ще у 1799 році. Її розробив Джон Робінсон, фізик. Він сконструював пристрій, щоб вимірювати висоту звуку, але спершу застосовував як музичний інструмент. У 1819 році Шарль Каньяр, винахідник, модифікував пристрій Робінсона та представив власну акустичну машину.
Вперше сповіщення про повітряну небезпеку застосували в період Другої світової війни. У 1939 році перші електричні сирени чули у Лондоні, які видавали 2 сигнали. Перший був попереджувальним, який зростав та слабшав, а далі був рівномірний звук, який сигналізував про безпеку, тобто можна було виходити з укриття. З того часу звук сирени лунав по усьому світу. В СРСР таку місію виконували гучномовці, які під’єднали до радіотрансляторів. Тоді ж сирени дістались і до Дніпра.
В деяких регіонах про нальоти німецької авіації попереджував метроном. Його стук можна було чути по радіо, а коли небезпека ставала сильнішою, то стук метронома збільшувався.
Звук сирени
Було декілька типів сигналів тривоги в нашому регіоні. Один рівномірний гудок до 7 секунд, що попереджував про небезпеку. Якщо її чули люди, то вони вмикали офіційні канали та слідували інструкції. Коли звук наростав, а потім зменшувався, тривав хвилину та повторювався 3 рази, то треба йти в укриття. Про відбій сповіщав п’ятисекундний сигнал.
У місті Дніпро існувала радянська система оповіщення, а перед початком війни планувався перехід на цифрову систему. Система оповіщення старого зразку не враховувала інфраструктуру та акустику у різних районах міста. Якщо сирена не звучить, наприклад, при вимкненні електрики, то про небезпеку повідомляють гучномовцями, які встановлюють на пожежні чи поліцейські машини. У Дніпрі сирени встановлювали на дахах будинків, спеціальних опорах, але не всі їх чують.
Перевірка системи
До початку повномасштабного вторгнення у Дніпрі сирени перевіряли у рамках централізованого оповіщення населення. У місті процедура проводилась кожні 3 місяці, а Дніпро вже на той час мало спеціальну автоматизовану систему оповіщення. При виникненні надзвичайної ситуації диспетчер міг ввімкнути 42 сирени, 7 акустичних систем у медичних закладах, соціального захисту, метро, 11 вуличних акустичних систем, 2 модулі управління із зупинкою трансляції місцевих радіостанцій та на їх частоті змога оповістити населення. Інформували людей також через електронне табло.
Вже в час вторгнення росії в Україну за виявлення потенційної загрози відповідають Повітряні сили ЗСУ. Щоб відстежувати ворожі ракети, вони користуються різними способами. Після одного їх дзвінка сирену вмикають у потрібному регіоні. Якщо вилітають літаки ТУ, то вираховують їх приблизний маршрут і по ньому вмикають сирени. Якщо ракети з Каспійського моря, то тривогу дають всій країні.
В сучасному тривожному житті дніпряни мають і персональні сирени. Для цього всі охочі встановили спеціальний додаток на телефон. Оскільки Дніпро прифронтове місто, то тривогу запускають часто, люди вже змучились й часто її ігнорують, але не можна наражати себе на небезпеку — на сирену треба реагувати.
