Георгій Єфименко є одним з найбільш провідних фахівців Дніпра у галузі металургії. Важливі успіхи його діяльності полягають у формуванні нових способів та технологій обробки залізорудних матеріалів, оптимізації твердого палива за агломерації руд та дослідженні інтенсивності плавлення. Свої відкриття він виклав у низці наукових робіт, а також був нагороджений орденом Леніна, Жовтневої Революції та Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Державною премією Української РСР у галузі науки і техніки тощо. Далі на dnepr-future.
Життєвий шлях та здобутки Георгія Єфименка
Георгій Єфименко народився 30 січня 1917 року в Катеринославі. Отримавши неповну середню освіту, він поступив до ФЗУ при металургійному заводі імені Петровського у 1931 році. Свою професійну діяльність юнак розпочав з посади електрика у цьому ж підприємстві у 1933 році. У 1940 році він успішно закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом «Металургія чавуну». Активне розгортання німецько-радянської війни не дозволило йому скористатися рекомендацією працевлаштування у Криворізькому металургійному заводі. Захистивши диплом, Георгій Єфименко одразу вступив до лав навчальної батареї Західної України. Через 3 дні він був відряджений до Києва, де здобув звання заступника командира зенітно-ракетного полку. Доєднавшись до 8-ї зенітно-артилерійської дивізії, новобраний начальник політвідділу брав участь у військових кампаніях на Курській дузі, визволенні Києва, форсуванні Дніпра та Вісли. По закінченню війни у Берліні був удостоєний орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни ІІ ступеня. Повернення до рідного міста забезпечило Георгія Єфименка посадою інженера-дослідника в металургійному інституті та планами на здобуття наукового ступеня. Захистивши кандидатську дисертацію, молодий фахівець став молодшим науковим співробітником Дніпропетровського металургійного інституту. Одразу після заснування Міністерства вищої і середньої освіти Української РСР у 1955 році, Георгій Єфименко був призначений заступником міністра. Його організаційна діяльність розпочалась з розбудови Алчевського гірничо-металургійного інституту, філії якого згодом перетворились на елітні навчальні заклади. Просування дослідницької діяльності фахівця підтвердилось його відкриттям лабораторії підготовки металургійної сировини. Після здобуття докторського ступеня у Московському інституті сталі і сплавів у 1971 році, він спрямував свої наукові роботи на вдосконалення використання металургійної сировини в спеціалізованих агрегатах та управлінні доменним процесом. З 1973 року науковець очолював Міністерство вищої освіти УРСР протягом 9 років. Після цього поєднував лекторську та організаторську діяльність у Київському політехнічному інституті на факультеті інженерної фізики. З того часу його керівництво ознаменувало собою стрімкий розвиток нових металургійних процесів і технологій у межах освітнього закладу. Помер Георгій Єфименко 25 червня 2012 року на Байковому цвинтарі разом зі своєю жінкою.
Спадщина та вплив Георгія Єфименка
За час своєї плідної діяльності Георгій Єфименко відзначився як професійний новатор, який вправно застосовував сучасні методи у розвитку металургійних технологій. Його наукова спадщина складається з 60 винаходів та 200 наукових праць. До підготовлених ним підручників для вищих навчальних закладів належить «Металургія чавуну», «Сталь на рубежі століть», «Аналіз розвитку й техніко-економічні проблеми прогресу виробництва сталі у світі» та інші. Поділившись фундаментальним досвідом зі своїми студентами, він виховав покоління студентів та підготував понад 50 докторів наук.
