Історія Придніпровської залізниці 

Придніпровська залізниця — це транспортна артерія, яка стала ключовим рушієм індустріалізації та економічного зростання Дніпропетровщини. Її поява на межі XIX та XX століть відкрила нові можливості для розвитку міст області, зв’язуючи їх із найбільшими економічними центрами та морськими портами. Далі на dnepr-future.

Залізниця

Переоцінити роль залізниці неможливо. Вона відіграє важливу роль в історії розвитку людства, як один із ключових чинників індустріальної революції. Залізниця відкрила нові можливості для швидкого перевезення людей і вантажів. Це суттєво прискорило економічне зростання та розвиток міст Дніпропетровщини. 

Катерининська, а згодом відома як Придніпровська залізниця — перша державна залізниця в українських губерніях Російської імперії. Її побудували протягом 1881–1904 років. Будівництво першої черги залізниці зайняло всього 34 місяці, і вже 18 травня 1884 року розпочався регулярний рух як вантажних, так і пасажирських поїздів. 

Катерининська залізниця швидко стала найбільшою в імперії, відігравши вирішальну роль у стрімкій індустріалізації Катеринославської губернії наприкінці XIX століття. Її маршрути пролягали через території Харківської, Херсонської, Таврійської, Катеринославської губерній і Донщини.

З моменту відкриття та до 21 сторіччя залізниця 4 рази змінила назву. Так на початку вона називалась Криворізька, а у 1882 році стала Катеринославською. Згодом назву змінили на “Сталінська залізниця”. І вже з 1961 року вона має назву “Придніпровська залізниця”.

Будівництво і розширення залізниці

Історики сперечаються щодо дати започаткування залізниці Дніпропетровської області. А все через ділянку Лозова – Олександрівськ (м. Запоріжжя), яку відкрили у листопаді 1873 року. Вона мала відгалуження довжиною 208 верст від станції Синельникове до станції Катеринослав (Нижньодніпровськ). Спочатку цю ділянку відносили до приватної Лозово-Севастопольській залізниці. Але вже у 1895 році вона стала частиною Катерининської залізниці. 

Протягом багатьох років саме запуск руху на цій ділянці вважався початком історії Придніпровської залізниці. Але фактично її будівництво розпочалося в 80-х роках XIX століття. Тобто майже через 20 років.

Розвиток залізниці став ключовою передумовою економічного підйому Криворіжжя, забезпечуючи транспортну доступність для руди, яка містила до 70% металу. Ініціатором цієї ідеї виступив Олександр Поль — відомий громадський діяч та меценат, який присвятив життя дослідженню потенціалу криворізьких родовищ.

Поль активно лобіював перед урядом необхідність створення залізничної лінії, яка б з’єднувала Криворізький залізорудний басейн з Донецьким вугільним регіоном. Це сполучення не лише спростило транспортування цінної руди, але й стало потужним рушієм розвитку промисловості та економіки регіону.

6 лютого 1881 року уряд ухвалив рішення про будівництво Криворізької залізниці державним коштом, а вже 20 лютого того ж року затвердили проєкт будівництва магістралі завдовжки 443 версти. Східна ділянка пролягала від станції Ясинувата до Синельникове, а західна – від Катеринослава через Кривий Ріг до станції Долинська.

18 лютого 1882 року Криворізька залізниця отримала нову назву — Катеринославська. Офіційний запуск її роботи відбувся 18 (31) травня 1884 року, коли відкрили наскрізний рух поїздів по обох новозбудованих ділянках. Важливою умовою цього стала побудова залізничного мосту через річку Дніпро, відомого як Амурський або Старий міст, а також відкриття Катеринославського залізничного вокзалу. Це стало знаковою подією як для залізничної сфери, так і для всього регіону Придніпров’я. Окрім цього, на Криворіжжі спорудили унікальний арковий міст через річку Інгулець за проєктом Белелюбського. Він здіймався на 49 метрів над річкою, що робило його однією з найбільш вражаючих інженерних споруд.

Катерининська залізниця швидко розвивалася та невдовзі стала найбільшою у Російській імперії. 

Першим керівником залізниці став інженер Олександр Апполонович Верховцев. Він керував та вів за собою людей з 1883 року по 1900 рік до кінця свого життя. Олександр Верховцев був взірцем самовідданого служіння залізничній справі. Його заслугою були успіхи в будівництві та подальший розвиток Катерининської залізниці. Завдяки роботі Верховцева Катеринославська залізниця стала другою в країні за обсягами вантажоперевезень і першою за дохідністю.

Залізниця на початок XX століття була вже цілком розвиненою і майже завершеною системою рейкових шляхів. У 1903 році її вантажообіг досяг небаченого показника – 1 млрд пудів.

З перших днів війни 1941-1945 років Сталінська (Катеринівська) залізниця стала об’єктом ворожих бомбардувань, адже була найважливішою логістичною ланкою перевезення вантажів для фронту і тилу. Після звільнення Придніпров’я в жовтні 1943 року розгорнули роботу з відбудови інфраструктури – і вже за рік магістраль перейшла до звичної експлуатаційної діяльності.

Після закінчення Другої світової війни настав період швидкої відбудови та подальшого розвитку залізниці. 

Зруйнований міст Катерининської залізниці через балку Червону

У Кривому Розі в одному з районів сховалося особливе для історії залізниці місце. На схилах балки Червона можна побачити залишки двох старовинних мостів. Колись вони були частиною величної Катеринославської залізниці.

Перший міст побудували в кінці XIX століття, щоб з’єднати рудник Калачевського з містом. Він став важливим транспортним вузлом. Висота опор мосту досягає 30 метрів, і на каменях, з яких вони зроблені, можна побачити клейма каменярів. Другий міст збудували у 1935 році, але у 1950 роках обидва мости демонтували через будівництво кар’єрів.

У Червоній балці від мосту залишилися лише дві опори висотою 30 метрів і штучні скелі, які були основою мосту. У підніжжя опор, що використовують скелелази для занять можна знайти багато цікавого. Так залишки зруйнованих опор другого мосту лежать недалеко у водах струмка. 

Це місце стало популярним серед туристів і скелелазів. Останні використовують опори для тренувань. Також сюди приходять люди, які хочуть прогулятися серед природи, насолоджуючись спокоєм. Величні руїни, які видно здалеку, надають цьому місцю особливого шарму.

Доля залізниці в часи російсько-української війни 

Агресія Росії проти України призвела до масштабних руйнувань і знищення життєво важливої інфраструктури країни. Під впливом військових дій страждають дороги, мости, лікарні та житлові комплекси. Залізниця, як ключовий елемент транспортної системи, не стала винятком.

Залізниця є важливим фактором забезпечення життєдіяльності країни, оскільки вона відіграє критичну роль в евакуації українців з небезпечних територій, перевезенні вантажів, пасажирів та гуманітарної допомоги. 

З початку російсько-української війни у 2014 році доля Придніпровської залізниці зазнала значних змін. З того року Кримська дирекція залізничних територій (структурний підрозділ залізничної компанії, який відповідає за організацію та управління процесами перевезення пасажирів і вантажів на певній ділянці залізничної мережі) знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території.  Це суттєво вплинуло на її функціонування та розвиток.

У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ситуація ще більше ускладнилася. Значна частина Запорізької дирекції залізничних перевезень також потрапила під контроль окупаційних сил. Це не лише ускладнило логістику та перевезення вантажів, а й поставило під загрозу безпеку працівників залізниці.

Попри всі труднощі, придніпровські залізничники продовжують сумлінно виконувати свій професійний обов’язок, забезпечуючи безперервну роботу залізниці навіть у складних умовах. Ба більше, понад півтори тисячі працівників залізниці зі зброєю в руках захищають свою Батьківщину на передовій, демонструючи не лише професіоналізм, а й справжню відданість країні та її майбутньому.