На перетині вулиць Гоголя та Шевченко (вулиця Поліцейська за часів Катеринославу) розташований старовинний особняк в готичному стилі. Далі на dnepr-future. Нажаль, ця архітектурна споруда повільно, але нещадно руйнується. За весь час з початку його зведення, особняк ніколи не реставрували. Адже це справжня міська легенда – архітектурний пам’ятник епохи модерну, який до того ж ще має свою власну містичну історію.
Будівля, яку зведено у 1913 році в стилі модерн з елементами готики, має два з половиною поверхи та надзвичайні бетонні сходи напівкруглої форми, де і понині полюбляють організовувати фотосесії сучасні молодята. Також будинок відрізняється п’ятикутним еркерним виступом з балконом та гостроверхою готичною альтанкою, яка знаходиться на даху кутової частини будівлі, шпилем та балконом.
Найдивовижнішим на фасаді цього будинку були скульптурні барельєфи з трьох його боків. Загальна кількість їх складала 15: шість – з боку вулиці Гоголя, сім – по вулиці Шевченко, два – на фасаді з двору. Всі вони мали досить незвичні для архітектури того часу сюжети: зображення робочих, механізми та інструмент горно-видобувної промисловості, процеси добування руди в шахтах, корисних копалин, будівництва і все інше в цьому дусі.
В теперішні часи частина цього будинку зайнята орендарями офісних приміщень, тут є фотоательє. В іншій частині будинку проживають мешканці в жилих квартирах.
Ким був власник таємничого старовинного будинку?
Домовласником цього старовинного особняку був Євген Павлович Непокойчицький, поляк за походженням, вельми незаурядна особистість. У 1910 році він став найвпливовішою людиною Катеринославу, маючи освіту гірського інженера він був задіяний в будівництві Мерефо-Херсонського мосту та Південного вокзалу. Він мав посаду гласного Міської ради, членом Фінансової комісії, заступником голови Комісії із загальних питань Міської ради, а в серпні 1914 року – обраний одним з двох представників від Міської ради на З’їзд представників всіх міст у Москві.
Під час візиту до Катеринослава царя Миколи II, Євген Непокойчицький зустрічав його на залізничному вокзалі, перебуваючи в переліку обраних представників міської ради.
Будучі достатньо заможною людиною в місті, Непокойчицький міг собі дозволити грандіозне будівництво в Нагірному районі, яке вартувало йому приблизно 10 тисяч рублів, що в перекладі на гривні складає – п’ять мільйонів.
Раніше навкруги будинку розквітав розкішний сад, до якого саме і приводили сходи. В середині будинку Непокойчицького апартаменти відрізнялися особливою вишуканою розкішністю.
Легенди власника будинку
Щодо нувориша Непокойчицького казали, що своїми статками він зобов’язаний циганці. Нібито вона зустріла чоловіка й безкоштовно нагадала, що він в майбутньому стане дуже багатою людиною, але загине від рук коханої людини.
«Чи приймаєш ти таку долю? Якщо ні, то ще є час відвести її, але вже за гроші», – прищуривши очі, загадково посміхнулась та запитала циганка.
Але чоловік у відповідь лише розсміявся та помахав головою, мимоволі нібито надавши згоду на цю долю, але тому що не мав на той час можливості здійснювати додаткові фінансові витрати. Але невдовзі він швидко розбагатів, яким саме чином – про це історія мовчить, але перша частина пророцтва здійснилась. На пам’ять про це Євген Павлович і звів таємничий особняк.
Що стосується другої половини пророцтва, можливо саме тому він так за своє життя не одружився і не мав дітей. Повірив він все ж таки циганці або ні – не відомо, але ризикувати не став. Якщо б не розпочата революція у 1918 році, залишаючись в Катеринославі можливо б він і уберігся від біди, завдяки своїм антикварним оберегам. Але в цьому році його будинок було пограбовано, а сам він зник без сліду.
Надзвичайно великі дорогоцінні камені в стінках ваз
Склалися легенди, що нібито в стінках непримітних амфор під вино в грецькому стилі та антикварних ваз XVI сторіччя заховав Непокойчицький великі за розмірами ізумруди да опали. Він настільки боявся бути пограбованим, що не довіряв навіть банківським сейфам і частину коштовностей зберігав в своєму будинку. Нажаль, в 1918 році усі вази разом із скарбами зникли.
