Середа, 10 Серпня, 2022

Найкращий друк: друкарська справа Катеринослава

Ще недавно вважалося, що книга – кращий подарунок. Діти та дорослі дарували один одному книги, обмінювалися ними, і, найголовніше, читали їх. Радянські друкарні не встигали надрукувати тиражі для всіх бажаючих, тому гарні книги вважалися дефіцитом. Наразі дефіциту книг немає, але й читають їх, як правило, в електронному вигляді. Хоча загалом друкарство не закінчилося. А от як були справи з друкарською справою в Катеринославі? Зараз дізнаємось на dnepr-future.

Почнемо з половини шляху

Якщо піти в історію друкарства з головою, ще в давній Китай, то там поламають ноги всі чорти світу. Тому почнемо з XV століття, з німецького друкаря Йоганна Гутенберга. Він був першим уродженцем Європи, який почав використовувати рухливі літери і таким чином запровадив масовий випуск друкованих книг. Що було однаково вигідно і виробникам друкованої продукції, і читачам. На початку XIX століття у тій же Німеччині почали використовувати в друкованій справі рушійну силу пару. Це призвело до об’єднання різних стадій друкарського процесу у єдиний цикл. Потім була винайдена літографія, офсетний друк, кольоровий друк, трафаретний друк та інше. Світова історія друку – це держава в державі, історія в історії. Тому звернемося конкретно до вітчизняних досягнень.

Два Івани

Першопрохідником України у друкарській справі вважається Іван Федоров. Свою найпершу друкарню він заснував у Москві, де за розпорядженням Івана Грозного видав першу російську друковану книгу «Апостол». Сталося це у 1564 році, а «Апостол» досі вважається взірцем друкарської справи. 

Але друкарня та книговидавництво принесли й проблеми. Кілька разів друкарня горіла. Підпалювали її ченці, які на той час заробляли тим, що переписували книги від руки. Вони боялися, що друкарство позбавить їх звичного заробітку. Особисто Федорову ченці також загрожували. Але друкар не злякався, щоразу відновлював будівлю та обладнання, та продовжував працювати.

Через чотири роки Федорову за наказом Івана Грозного довелося виїхати з Москви до Великого князівства Литовського. У 1659 році князівство Литовське та Річ Посполита об’єдналися в одну державу. Федорова така ситуація не влаштувала, і він знову поїхав. Цього разу до Львова та з твердим наміром відкрити тут власну друкарню. Заснувати друкарню Федоров міг двома способами – знайти інвестора з-поміж місцевих багатіїв чи заручитися фінансовою та ідеологічною підтримкою львівського духовенства. Але заможні люди не вірили у перспективу друкарства, а священнослужителі, як і їхні московські колеги, були прихильниками рукописних книг. Однак стартовий капітал Федоров все ж таки знайшов. І невдовзі у Львові, Кракові та Коломиї вже продавалися книги з друкарні Федорова. Кошти від продажу книг використовувалися для того, щоб друкувати нові видання.

Потьомкін – друкар-передвижник

Як і будь-який технічний напрямок, друкарська справа постійно змінювалася, удосконалювалася, прирощувалась новинками науки та техніки.

Засновник Катеринослава Григорій Потьомкін мав у власності свою похідну друкарню. Часи, коли друкарство вважалося шкідливою справою і зазнавало гонінь, давно минули. Настали інші часи, коли друковане слово стало засобом вираження політичних та соціальних поглядів. Крім того, за допомогою книг можна було поділитися з громадськістю своїми філософськими та релігійними думками. Приблизно з такою ж метою олігархи сьогодні купують телеканали. Тому Потьомкіну дуже хотілося мати свою друкарню. Він і взяв її – у військовому міністерстві. Катерина II тоді збиралася здійснити подорож півднем Росії, друкарня могла знадобитися імператриці будь-якої миті. А назад друкарню далекоглядний Потьомкін уже не повернув. Друкарня почала супроводжувати його у всіх поїздках.

Потьомкінською друкарнею керувала довірена людина. Пересувні друкарські верстати могли друкувати книги чотирма мовами: російською, французькою, грецькою та латинською. Окрім книг можна було друкувати картини, карти та дворянські грамоти. Більшість книг, що створювалися у друкарні Потьомкіна, були релігійно-філософського та морального спрямування. Деяка частина цих книг збереглася до нашого часу.

Надбання міста

На момент смерті Потьомкіна в 1791 роцi його друкарня, як і величезна бібліотека, перебувала в Кременчуці. Два найближчих соратники Григорія Олександровича – Василь Коховський (катеринославський губернатор) та Василь Попов (секретар Потьомкіна) привезли друкарню до Катеринослава. Вона і стала першою міською друкарнею. Сталося це через два роки після смерті Потьомкіна.

Штат співробітників друкарні був невеликий. Коректор, чотири набірники, робітник друкарського верстата, робітник, який відповідав за нанесення фарби на набір та сторож. Друкували в основному офіційні урядові документи: укази, розпорядження та інше.

Перша брошура вийшла того ж року, коли в Катеринославі з’явилася друкарня, у 1793-му. Присвячувалась брошура відкриттю Катеринославського народного училища та називалася «Опис урочистого відкриття головного народного училища». А перша книга вийшла у 1796-му року і називалася «Навчання синові». Написав її Володимир Золотницький, прокурор Катеринославської губернії. Обсяг першого видання становив 44 сторінки, а сама книга була духовним і повчально-наставницьким зверненням до молоді. То була не перша книга Золотницького. На момент видання «Повчання» він уже встиг прославитися як автор релігійно-філософських творів. Будучи при цьому, повторимося, правознавцем. Оригінал першого видання можна побачити у історичному музеї імені Яворницького. А прочитати цю книгу можна у мережі.

Другою книгою був підручник французької мови, вийшов він у 1800 році. Якраз у той час, коли Катеринослав називався Новоросійськом за персональним бажанням Павла I. Та й катеринославський театр розпочався з п’єси, що була надрукована тут у 1806 році.

Перша велика друкарня

З 1885 року у місті розпочало роботу катеринославське відділення Товариства «Друкарня С.П. Яковлєва». Правління товариства перебувало у Москві, а відділення – у багатьох містах імперії. Наприкінці 80-х років XIX століття для друкарні було збудовано двоповерхову будівлю на розі нинішніх вулиць Фабра та Катерининського проспекту. У цій друкарні активно застосовувалися всі технічні новинки того часу, тому рівних у місті їй не було. Комерційні успіхи друкарів підтверджувалися ще й тим, що друкарня постійно розширювалася та будувала нові корпуси. На початку ХХ століття це була досить прибуткова організація, штат якої складався зі 150 осіб. Умови праці тут були важкими, зарплати невеликими, тому коли пролунав час революційних мітингів, друкарі організували в друкарні нелегальне виробництво листівок. У листівках вони закликали робітничий клас до боротьби за свої права. У 1905 році, коли відбулася перша російська революція і по всій країні спалахували збройні повстання, в «Друкарнi Яковлєва» виготовлялися постанови катеринославського бойового страйкового комітету. Коли минула пора революційної кризи, друкарню Яковлєва витіснили з ринку аналогічні структури, які вже становили їй повноцінну конкуренцію. Та яких на той час у місті було вже чимало. Але друкарські корпуси не простоювали, їх орендували інші друкарні. Наразі на місці колишньої друкарні знаходиться супермаркет Elite Center.

Latest Posts