“Хрущовки” — символ радянської архітектури, найпоширеніший тип житла на пострадянському просторі. Той період залишив помітний слід у міській архітектурі Дніпра. Далі на dnepr-future.
Такі п’ятиповерхові будинки зводили у мегаполісі у 1950-1970-х роках, щоб якимось чином вирішити житлову кризу того часу. Втім ці житла були розраховані на 25-50 років експлуатування, але вони й досі залишились важливою частиною житлового фонду міста.
Історичні моменти
У 1950-х роках Микита Хрущов, колишній лідер СРСР, був у Франції. Вважається, що французи показали йому нові блокові будинки у яких вони розселяли мігрантів періоду Другої світової війни, бо треба було розв’язувати проблеми розселення. Оскільки після війни багато людей жили у бараках, а владі потрібні були робочі руки, тому розширилося будування “хрущовок”. Велика ж забудова будинків вкладалась в ідеологічну картину радянщини, бо це було формування життя для радянської людини.
Будували такі будинки досить стрімко, якщо робітники працювали у три зміни, то 2 тижні вистачало для будівництва. З внутрішніми та облицювальними роботами будинок був готовий за 2 місяці. Деталі виробляли на заводах, тому райони ширились біля заводів чи атомних станцій.
Хрущовки у Дніпрі
У післявоєнний період Дніпро (тоді ще Дніпропетровськ) став важливим промисловим центром СРСР. На заводах працювало багато людей і всім їм треба було десь жити, тому розбудова “хрущовок” почалась і в місті. У Дніпрі активно велась розбудова на Тополі, Амур-Нижньодніпровському, Новокайдацькому та Соборному районах. Там спроєктували цілі мікрорайони з дитячими садками, школами та магазинами. Ці райони зберегли характерні риси того періоду й у сучасності.
У 1967 році достроково був розроблений новий Генеральний план міста згідно з яким створювали нові житлові масиви, першим з них став ж/м “Сонячний”, а у 1971-1983 роках побудували ж/м “Перемога”. Особливостями архітектури таких будинків є п’ятиповерховість, досить рідше — 4, 6, 9, 10 поверхів.
Висоту будинків обмежили, щоб не вкладати кошти на ліфти. Проєкти були типовими, бо використовуючи збірні конструкції можна було за лічені тижні побудувати будинки. На сходовому майданчику було 3-4 квартири, які відрізнялись плануванням. Вони були маленькими — однокімнатна квартира приблизно 30 метрів квадратних, кухня — 5-6 метра квадратних. Санвузли були суміщені, коридори вузькі, а стелі низькі. У деяких квартирах розділили туалетну кімнату та ванну.
Переваги та недоліки “хрущовок”
Якщо порівнювати з різним типом житла, то “хрущовки” були суттєво дешевшими й поруч була розвинена інфраструктура. Таке житло було добрим варіантом для невеликих родин, студентів чи пенсіонерів. Всередині квартир можна було самому облаштувати інтер’єр, там були балкони, комори або стельові шафи.
Недоліками “хрущовок” були досить низькі стіни — 2.5-2.7 метра й не було можливості повісити масивну люстру. Хоч такі будинки спершу створювались як тимчасові, але більшість із них функціонують і досі. З плином часу вони мають застарілі комунікації та погану теплоізоляцію. Труби не розраховані на сучасні навантаження.
Хоч таке житло часто критикують, але воно було і є важливим етапом історії Дніпра. Вони забезпечили житлом багато родин й у сучасності вважаються частиною культурної пам’яті жителів міста.
Факти про “хрущовки”
- “Хрущовки” вигадав не Хрущов, а французький архітектор Ле Корбюзьє.
- Архітектор “хрущовок” Віталій Лагутенко — дід соліста “Мумій Троля”.
- На будівництво спеціалістам вистачало 12 діб в середньому.
- Термін служби будинків 25 років.
- Існує легенда, що Хрущов, який був на одному з будівництв, так і не зміг піднятись на п’ятий поверх.
- Маленька кухня — це частинка радянської пропаганди, бо як вважалось, статистичному робітнику немає коли проводити час на кухні, він повинен був там лиш снідати. Обід робітника мав проходити на виробництві, а вечеря — у спеціальних їдальнях.
