Авіакатастрофа під Кам’янським: трагедія 11 серпня 1979 року

11 серпня 1979 року сталася одна з найбільших авіакатастроф в історії радянської авіації, яка забрала життя 178 осіб, серед них гравці футбольної команди “Пахтакор”. Трагедія сколихнула спортивний світ та залишила глибокий слід у пам’яті багатьох. Через помилки авіадиспетчерів два літаки Ту-134 зіткнулися в небі над Дніпропетровщиною. Для мешканців області аварія стала справжнім шоком, а для футбольного світу — невимовною втратою. Далі на dnepr-future.

Перебіг подій 11 серпня 1979 року

Авіація є одним із найважливіших досягнень людства, яке змінило спосіб пересування по світу. Літаки стали символом технічного прогресу і дали можливість людям швидко долати великі відстані, зв’язуючи континенти й країни. Попри це, авіація залишається сферою, де ризики та небезпеки можуть мати трагічні наслідки. Авіакатастрофи, хоч і стаються рідко, залишають глибокий слід в історії людства.

Так найбільша авіакатастрофа за кількістю жертв у СРСР сталася 11 серпня 1979 року поблизу селища Курилівка, що в Дніпропетровській області. Вона сколихнула весь Радянський Союз. У небі зіткнулися два пасажирські літаки Ту-134, що призвело до загибелі всіх пасажирів. Це 178 осіб, серед яких 36 дітей. Також загинули гравці футбольного клубу “Пахтакор” із Ташкента.

Того дня команда летіла на черговий матч чемпіонату СРСР до Мінська. Літак з гравцями зіткнувся в небі з іншим Ту-134, що виконував рейс із Челябінська до Кишинева. Через помилки авіадиспетчерів і надмірне навантаження на повітряні коридори, літаки опинилися на одній висоті, що призвело до неминучої катастрофи.

Трагедія під Кам’янським стала ударом для спортивного світу. Футбольний клуб “Пахтакор” зазнав непоправних втрат, коли загинули 17 членів команди, зокрема тренер та медичний персонал. На згадку про загиблих гравців в СРСР було ухвалене рішення, що команда “Пахтакор” на три роки матиме захищене місце у Вищій лізі радянського футболу.

Уламки борта 816

Свідками страшної трагедії стали жителі сіл Курилівка, Миколаївка і Єлизаветівка Дніпропетровської області та екіпаж літака Ан-2, що йшов на висоті 9 км. Пережити ті події виявилося не легким випробуванням для мешканців Курилівки та Миколаївки. Є дуже багато розповідей очевидців про те, який шок був у людей після того, як серед білого дня до них на подвір’я з неба впали тіла пасажирів літаків.

За згадками ліквідаторів авіакатастрофи, місце аварії навіювали неймовірний жах. У Миколаївці на пагорбі було видно кабіну літака, ближче до Дніпра лежало пів салону. Скрізь валялися речі, трупи людей. Частини літака, що палали, пожежники гасили не менше трьох годин. Літак, на якому перебували футболісти “Пахтакора”, лежав у лісі, а його хвіст – ліворуч, на полі.

Загиблі гравці “Пахтакора”

Катастрофа забрала життя гравців команди “Пахтакора”, серед них і тренер, лікар та адміністратор клубу. 

Імена та вік загиблих:

• Ідгай Борисович Тазетдінов. 46 річний тренер команди. Радянський футболіст, півзахисник. Майстер спорту СРСР (1962 року). Заслужений тренер Узбецької РСР (1977 року).
• Михайло Іванович Ан . 26 річний півзахисник команди. Майстер спорту міжнародного класу. Капітан футбольної команди “Пахтакор”.

Михайло Ан (тримає в руках м’яч)

• Равіль Рустамович Агішев. 30 річний захисник команди. У 1978 році перейшов до лав “Пахтакора”. Протягом двох сезонів провів 27 ігор. Відзначився забитим м’ячем у воротах ростовського СКА.
• Алім Масалійович Аширов. 24 річний захисник команди. Всю свою кар’єру провів у складі “Пахтакора”. Посмертно нагороджено званням Майстра спорту СРСР. За свою кар’єру Аширов відіграв у 149 матчах і забив 5 голів.
• Костянтин Олександрович Баканов. 25 річний півзахисник. У першій лізі грав у 72-х матчах і відзначився 17 голами. У Вищій лізі провів 42 матчі. Там відзначився 7 голами. 
• Покатілов Костянтинович Сергій. 28 річний воротар команди. У першому ж сезоні за “Пахтакор” він відіграв у 19 матчах. За два роки Сергій став гравцем основного складу. У чемпіонаті-77 Покатілов зробив великий внесок у завоюванні “Пахтакором” перепустки до Вищої ліги.
• Юрій Тимофійович Загуменних. 32 річний захисник команди. Юрій увійшов у перелік 55 кращих футболістів в історії “Зеніту”. На початку кар’єри виступав за “Промінь”, потім його запросили в “Зеніт”, де впевнено зайняв місце на лівому фланзі захисту. У квітні 1975 року отримав травму на тренуванні, через яку довелося робити операцію на хребті. В результаті він отримав другу групу інвалідності, але не здався і через півтора року зробив перший удар по м’ячу. У 1977 році Юрій повернувся у великий футбол. 
• Олександр Іванович Корченов. 30 річний півзахисник команди. Був неформальним лідером команди, у 1977 році його обрали капітаном. У Вищій лізі провів 126 матчів, відзначився трьома голами; у першій — 70 матчів, 9 голів.
• Микола Борисович Куликов. 26 річний захисник команди. Провів 21 матч та відзначився 1-м голом. У грі Миколи відзначали високу мобільність, гарне ігрове мислення, порозуміння із товаришами по команді.
• Володимир Васильович Макаров. 32 річний півзахисник команди. У “Пахтакорі” Макаров був найдосвідченішим футболістом. У середній лінії команди він швидко налагодив гру з партнерами і впевнено провів більшість матчів сезону 1978 року, відзначившись п’ятьма забитими м’ячами в чемпіонаті. Проте в сезоні 1979 року йому не встиг поповнити свій гольовий рахунок.
• Володимир Іванович Федоров. 23 річний нападник команди. Зіграв 18 матчів за збірну СРСР. Володимир був один з найталановитіших нападників свого часу і одним з найкращих гравців в історії узбецького футболу.
• Віктор Миколайович Чуркін. 27 річний нападник команди. У 1976 році перейшов до ташкентського “Пахтакору”. З цією командою наступного року Віктор вийшов у Вищу лігу.

Серед загиблих гравців також нападники команди 21 річний Володимир Сабіров та 18 річний Сірожіддін Базаров. Та 20 річний гравець Шухрат Ішбутає.

В тій страшній катастрофі загинув адміністратор команди Мансур Талібаджанов, якому було 35 років. Володимир Чумак, лікар команди, якому було 46 років.

Для Ташкента та всього узбецького футболу це була велика втрата. Багато з гравців “Пахтакора” були на піку своєї кар’єри, а деякі з них тільки-но розпочали свій шлях у великому футболі.

Випадок, що зберіг життя

Рейс Ту-134, який здійснював переліт з Ташкента у Мінськ, розбився поблизу міста Кам’янське. На борту літака перебували футболісти клубу “Пахтакор”, які прямували на матч. В результаті аварії загинули всі пасажири та члени екіпажу. Однак деякі люди дивом уникли смерті завдяки певним обставинам.

Головний тренер команди Олег Базилевич дивом залишився живим. Напередодні вильоту він вирішив поїхати до Мінська самостійно, щоб побачитися зі своєю родиною. Через цю спонтанну зміну планів він не опинився на борту того злощасного рейсу. 

Масажист футбольного клубу Анатолій Дворніков також уникнув трагедії через святкування дня народження одного зі своїх друзів. Разом із журналістом Олегом Якубовим вони засиділися на святі та проспали свій рейс. Ця прикра, на перший погляд, подія стала для них рятівною, адже вони уникнули жахливої катастрофи.

Футболіст Анатолій Могильний мав вилетіти з командою, але через непередбачені обставини не встиг вчасно дістатися аеропорту. Його місце у літаку зайняв інший гравець — травмований Михайло Ан. 

Меморіал

На місці падіння літаків у селищі Курилівка та в Ташкенті встановлені пам’ятники на честь загиблих. В Дніпропетровській області пам’ятник загиблим футболістам розташований у сквері в селищі Курилівка, неподалік від Кам’янського (стара назва – Дніпродзержинськ). Меморіал встановили у 2009 році до 30-ї річниці трагедії, за ініціативою вдови одного з загиблих тренерів.

11 серпня 2013 року відкрили ще один меморіал на Боткінському кладовищі в Ташкенті на честь загиблих футболістів команди “Пахтакор”. Ця подія відбулася рівно через 34 роки після трагічної авіакатастрофи.

Меморіал відкрили голова Ради ветеранів футболу Наріман Джалалов і Дмитро Ан, син одного з загиблих футболістів — Михайла Ана. Новий меморіал відображає значущість цієї трагедії для спортивного світу Узбекистану і зберігає пам’ять про гравців.