Дніпропетровщина має багато пам’яток архітектури національного значення, тому туристам варто звернути увагу на цікаві місця регіону. Якщо мандрівники мають бажання погуляти Петриківщиною, то варто заїхати у село Мала Петриківка — це колишнє село Червонопартизанське. Там люди зможуть побачити незвичайну споруду — собор Різдва Святої Богородиці. Далі на dnepr-future.
У 1979 році храм визнали пам’яткою архітектури національного значення й надали охоронне свідоцтво № 1084.
Сторінками історії
Минуле Свято-Різдвяної церкви сягає XVIII століття й має досить цікаві моменти. Історики зазначають, що єпископ Феодосій писав про те, що у червні 1793 року жителі Петриківки попрохали преосвященного Гавриїла, а це був Катеринославський митрополит, про заснування нової церкви. Вони мотивували це тим, що чинна церква не може вмістити всіх вірян. Громада мала 400 рублів для будівництва нового храму. Згодом їм було повідомлено, щоб відмежували 120 десятин землі для майбутньої церкви, а далі треба було взяти дозвіл на будівництво.
Будували церкву з місцевої цегли, яка спершу була міцною, а потім під дією природних чинників, почала руйнуватись. Будівельники вирішили покрити стіни лудженою залізною бляхою, використовуючи й олово. Його поверхня мала майже білий колір, тому мешканці села стали називати її “Білою церквою”. Спершу до стін прибили дошки, цвяхи були саморобними, які кували у кузні. Далі до дощок прибивали луджені листи бляхи, з’єднувавши покрівельними швами.
На фасаді церкви побудували чотири колонний портик з трикутним фронтоном, а у центральній частині був напівсферичний купол. За 10 верств блищали високі білі стіни, які вкрили позолотою. Зовнішність храму дуже гарно контрастувала з природним довкіллям, бо поруч росли дерева, бузок. Біля церкви також була дзвіниця з великими та малими дзвонами, які дзвонили дуже голосно. До церкви приходили люди, щоб помолитися, втамувати біль, сповідатися.
Славетний храм
Про храм стало відомо далеко за межами селища, бо у вівтарі зберігали велику святиню петриківської землі — ікону Божої Матері з преподобним Антонієм та Феодосієм Печерським. До неї сходились парафіяни з усієї округи, щоб помолитися. На центральному престолі зберігали ікону на честь Різдва Божої Матері, а лівий престол присвятили апостолу Андрію Первозванному, який, як говорять легенди, приніс християнство на придніпровські землі. Правий престол присвячували Святому Миколаю.
Біля церкви був будинок священника, який на той час був майже єдиною освіченою людиною у селі. До нього приходили не лише на сповідь, а й щоб отримати життєву пораду. Проходили роки, різноманітні події, змінювалась влада. “Біла церква” зазнала багатьох випробувань. У 1938 році зруйнували дзвіницю, а храм закрили й передали колгоспу “Червона хвиля” під клуб. В процесі робіт було зруйновано іконостас, зафарбовано розписи та фрески на стінах, спалено книги та ікони. Частину ікон та книг віряни врятували та сховали.
У час війни храм відкрили знову. Старі люди розповідали, що бачили диво, коли ікона Різдва Пресвятої Богородиці, яку написали на стіні, проявилась з під товстого шару фарби й пізніше щезла. Після війни церква знов занепала. Її спершу використовували як комору, а у 1963 році передали сільському профтехучилищу, як приміщення для господарювання.
Страшна реальність
У храмі облаштували гараж для комбайнів, проламавши одну зі стін. В той період розікрали все й зняли двері, вікна, огорожу й навіть дошки з підлоги. Потім за чиїмсь наказом будівлю облили соляркою та підпалили. Дах згорів, а стіни з роками почали руйнуватись. Склепіння центрального порталу храму теж обвалилося, але навіть зруйнований він вражав своєю архітектурою.
13 грудня 2005 року пройшла перша Божественна літургія в прибудові на честь апостола Андрія Первозванного. На території збудували дерев’яний храм, де в сучасності проводять Богослужіння. У вересні 2017 року розпочали відбудову храму Різдва Пресвятої Богородиці. Люди доклали багато зусиль, щоб відбудовувати пам’ятку архітектури, найстарішої будівлі Петриківки.
