Дніпропетровщина красивий край природних пам’яток, красивої архітектури, добрих людей. В регіоні тісно переплелось цікаве історичне минуле кожного міста, селища чи села з сучасним нелегким життям. Жителі області знають, що релігія формує свідомість та стереотипи поведінки людей. Вивчаючи історію або навіть знаходячись в страшній реальності, як війна, люди звертаються до Бога, тому варто ознайомлюватись з духовними місцями області. Далі на dnepr-future.
Варто більше дізнатись про церкву Покрови Божої Матері, про цей унікальний храм Нікополя. З давніх часів Свято-Покровська церква була головною окрасою міста.
Історичні моменти
Ще в давні часи мандрівники, не доїжджаючи до Нікополя, бачили досить красиву п’ятиповерхову церкву, яка мала кам’яну дзвіницю, а навколо були будиночки. Остання дерев’яна церква Нікополя була збудована у 1898 році. Її любили дослідники й фото зберігаються у краєзнавчому музеї. Варто розказати про історію будівництва четвертої за ліком церкви на честь Покрови Божої Матері. У 1790-1791 роках почали говорити про будівництво нового храму, бо церква яку будували запорізькі козаки, не вміщувала охочих прийти до неї. Стара Микитинська, а з 1780 року Нікопольська Свято-Покровська церква простояла понад 20 років.
23 червня 1793 року Катеринославське духовне Правління повідомило, що Катеринославський митрополит дозволив будувати нову церкву. Почалась забудова нового храму в середині міста на широкій площі. Історичні факти говорять, що після руйнування Січі, уряд російської держави різними способами нівелював особливості культових споруд, але нікопольчани любили традиції козацького минулого.
9 листопада 1796 року Катеринославський протоієрей Іоан Станіславський освятив церкву та відкрив у ній богослужіння. Після того старий Покровський храм розібрали й перенесли в поселення Шолохове. Свято-Покровська Нікопольська церква мала 5 високих верхів, шестигранні рамена, восьмигранний центральний зруб, верхи церкви мали по 2 заломи, які увінчали напівсферичними шоломоподібними банями з маківками та кованими хрестами. Зовні стіни облаштували дошками. Трохи згодом до південного та північного рамен добудували прямокутні притвори з чотириколонними ґанками та двосхилими дахами.
Красива пам’ятка
У 1806 році окремо від церкви поставили чотириярусну дзвіницю, яка була схожа до церкви за архітектурними формами. Забудову відносили до розпланувально-просторового типу ярусних полігональних споруд, які були популярні на землях запорозьких козаків. Полігональний об’єм дзвіниці прикрасили тризаломним світловим верхом, що спирався на дерев’яні колони. Ярусність горизонтальних членувань показували різьблені карнизи. У дзвіниці було двоє дверей на східній та західній гранях. Чотири грані були трохи більшими. В чотирьох менших гранях прорізали вузькі отвори, на інших теж створили отвори. Прикрашали яруси нащільники, які виглядали як напівколони з капітеліями.
Іконостаси братів Шиянів перенесли до нової церкви у 1796 році, а дзвін перенесли на нову дерев’яну дзвіницю у 1806 році. Також до церкви було перенесено багато старовинних речей козацької доби, а навколо церкви влаштували музей просто неба. Красива церква стала головним архітектурним та духовним осередком міста, а центральний майдан, де її розмістили, відіграв головну роль у житті людей.
Йшли роки й козацький храм не подобався єпархіальним віянням, які в той час були такі популярні. Потрібен був стильний храм, який би за архітектурою та планувальною схемою відповідав тогочасним російським проєктам. У 1898 році побудували останню, п’яту, дерев’яну церкву на центральному майдані. На її зображеннях завжди демонстрували дату забудови — 1796?! рік. І чомусь не згадували попередню красуню, яку дійсно побудували у 1796 році.
Тому так важливо цікавитись історичним минулим власного краю, щоб пам’ятати красу природи, архітектури та історію.
