Поняття шлюбного договору в українському законодавстві з’явилося ще в 1992 році, коли Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб і сім’ю України». Проте такі договори й досі не стали популярними серед українців, а дехто взагалі майже нічого про них не знає. Тож dnepr-future.com.ua довідувався, як укладати шлюбний договір, яку інформацію в ньому зазначати, чи можна змінювати умови та про усе-все інше, що ви хотіли б дізнатися.

Як укладати

Договір укладають письмово у трьох примірниках. Його має нотаріально засвідчити державний або приватний нотаріус.

Підписати шлюбний договір мають право:

• особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (договір почне діяти відразу після реєстрації шлюбу)
• одружена пара (договір почне діяти після нотаріального посвідчення).

Що вказувати

У документ можна вносити будь-які умови, що регулюють майнові відносини між подружжям, проте вони не мають суперечити законодавству.

Наприклад, подружжя може зазначити:

• яке майно належить до спільної власності;
• як ділити майно, якщо подружжя вирішить розірвати шлюб;
• у якому порядку сторони використовуватимуть грошові кошти;
• які зобов’язання матиме одна зі сторін щодо оплати лікування, навчання, утримання іншої тощо.

Зазвичай у документі прописують не конкретні суми, а вказують їх у відсотковому співвідношенні.

Окрім того, чоловік може вказати, що дружина має ощадливо витрачати сімейний бюджет й повідомляти йому про всі витрати. Дружина ж має право вказати в договорі, що чоловік зобов’язаний забезпечити їхню сім’ю окремим житлом тощо. Водночас українське законодавство забороняє, аби договір регулював особисті стосунки.

Який строк дії

Договір може встановлювати загальні строки його дії. Водночас подружжя може передбачити, скільки будуть чинними окремі зобов’язання. Сторони також мають право зазначати, що деякі норми залишатимуться чинними навіть після того, як подружжя розірве шлюб.

Чи можна змінювати умови

Зміни вносити можна. Проте цього не можна робити на вимогу лише однієї сторони.

Змінити умови можна:

• якщо обидві сторони бажають змінити умови договору і для цього звернулися до нотаріуса з відповідною заявою;
• на вимогу однієї зі сторін подружжя за рішенням суду, якщо це необхідно для її інтересів, інтересів дітей, непрацездатних повнолітніх дітей, якщо ці інтереси мають істотне значення.

Коли можна розривати або визнати недійсним

Договір припиняє діяти, якщо:

• подружжя подало нотаріусу заяву, в якій відмовилося від договору;
• шлюб розривають за рішенням суду на вимогу одного з подружжя.

Жодна сторона не має права розірвати договір в односторонньому порядку.

Якщо одна зі сторін подружжя бажає розірвати шлюб і подала про це позов, вона має довести, що має достатньо підстав для цього.

Також договір можуть визнати недійсним — повністю або частково. Якщо документ визнали недійсним лише частково, решта положень не втрачають своєї чинності.

Звісно, держава не має жодного права примушувати подружжя укладати шлюбний договір. До такого рішення має дійти кожен самостійно. Так, саме «кожен» і саме «самостійно», а не піддаватися на вмовляння своєї другої половинки. Звісно, мало кому хотілося б, аби його сімейне життя обмежували якісь офіційні домовленості. Проте життя складається по-різному, і чи застраховувати себе на випадок матеріальних конфліктів сім’ї, — право вибору кожного громадянина.

Великодній піст вважають найсуворішим у Церковному православному календарі. Починається він за сім тижнів до Великодня й загалом триває аж 48 днів.

Як повідомляє dnepr-future.com.ua, цього року Великий піст розпочнеться 11 березня. Завершиться Піст 27 квітня, а вже наступного дня православні християни святкуватимуть Великдень. Перші сорок днів Великого посту називаються Чотиридесятниця, а закінчується він Страсною седмицею.

Яких правил дотримувати

Піст передбачає обмеження не лише в їжі, а і в інших мирських утіхах. Тому в цей час тим, хто вирішив постувати, ліпше відмовитися від веселощів і зайнятися духовним збагаченням.

Тож якщо вирішили постувати, дотримуйте таких основних правил:

• перш ніж постувати, посповідайтеся та причастіться;
• повністю відмовтеся від м’яса та їжі тваринного походження на час посту;
• не влаштовуйте гучних вечірок;
• відмовтеся від шкідливих звичок;
• щонеділі ходіть до церкви і щодня моліться;
• стримуйтеся в тілесних утіхах;
• не конфліктуйте й не сваріться;
• не зліться й не думайте про погане;
• не заздріть і не брешіть.

Від якої їжі слід відмовитися

Піст передбачає, що на всі 48 днів доведеться відмовитися від певної їжі. Тож у цей час не можна вживати:

• м’яса
• риби (окрім нестрогих днів)
• яєць
• молока й молочних продуктів
• солодощів
• випічки
• фаст-фуду
• солінь
• прянощів
• алкогольних напоїв.

У піст не можна переїдати, навіть якщо їсте лише дозволені продукти.

Що можна їсти

Їжа під час постування має бути різноманітною, проте простою. Тож надавайте перевагу:

• овочам
• фруктам
• бобовим
• кашам
• кондитерським і хлібобулочним виробам, приготованим без яєць і молочних продуктів
• меду
• горіхам
• соєвим продуктам.

Пам’ятайте, що після завершення посту в жодному разі не можна різко налягати на їжу, у якій ви себе обмежували досить тривалий час. Дайте організмові час, аби він поступово звикнув до неї й не перевантажувався.

Церковні священнослужителі все ж надають харчуванню другорядне значення. Вони вважають, що насамперед людина має очиститися духовно, і відмова від певної їжі — лише частина такого очищення.

Люди часто соромляться деяких захворювань і побоюються звертатися по медичну допомогу, аби медпрацівники не розказали всім про захворювання. Особливо якщо всі одне одного добре знають. А дарма, адже існує поняття лікарської таємниці. І це питання не лише етичне, адже за порушення лікарської таємниці постраждалі пацієнти мають право подати на «язикатого» медпрацівника до суду. Заклад охорони здоров’я не має права без вашої згоди збирати й обробляти інформацію про вас, не те що ще й розповсюджувати її. Звісно, окрім випадків, які передбачає законодавство.

dnepr-future.com.ua з’ясовував, яку ж інформацію лікарі не мають права розголошувати.

Інформація про стан здоров’я особи, історію її хвороби, запропоновані дослідження й лікувальні заходи та інша інформація, що стосується стану здоров’я людини, належить до конфіденційної інформації.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» гарантує пацієнтові право зберігати таємницю щодо:

• стану свого здоров’я;
• факту звернення по медичну допомогу;
• діагноз;
• інформації, яку отримав під час медичного обстеження;
• інтимної та сімейної сторони життя тощо.

Тож зверніть увагу ще й на те, що на роботі чи в навчальному закладі ніхто не має права вимагати від вас чітко вказувати діагноз, через який ви були тимчасово відсутні. Достатньо самої довідки з лікарні, а діагноз на листку тимчасової непрацездатності медпрацівники мають уточнювати лише за вашим бажанням.

Окрім того, усі особи, які через виконання своїх службових обов’язків дізналися про діагноз пацієнта, теж зобов’язані зберігати лікарську таємницю. Сюди належить увесь персонал лікарні, фармацевти, а також, наприклад, педагоги, які дізналися про стан здоров’я своїх вихованців.

За незаконне розголошення лікарської таємниці особа несе кримінальну відповідальність. Це може бути штраф, громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або ж виправні роботи.

Тож пам’ятайте, що законодавство захищає ваше право зберігати таємницю про стан вашого здоров’я. А якщо все ж траплялося, що лікар розголошував інформацію про вас, ви маєте право позиватися до суду.

Допоки антивакцинатори намагаються довести, що вакцинація — суцільне зло, dnepr-future.com.ua розповість, до яких наслідків може призвести відмова від імунізації населення.

Останнім часом в Україні значно загостилася ситуація із захворюванням на кір. Й основна причина цієї проблеми та, що майже всі хворі не вакцинувалися. Проте якби ситуація зі щепленнями не була такою печальною, кір не розгулявся б Україною аж у таких масштабах.

Нині у світі відновлюються хвороби, які давно вважалися «старомодними». Так, вони процвітали в часи, коли люди ще й не чули про вакцинацію або ж просто не мали змоги зробити щеплення. Здавалося б, у сучасному світі таким хворобам не місце, адже людство давно навчилося запобігати їм. Але ж ні! І досі є ті, хто так чи інакше завадить знищенню хвороб, які переборола б вакцинація. Насамперед це люди, які вперто відмовляються від щеплень та ще й підштовхують до цього інших. Масова відмова може спричинити епідемію багатьох небезпечних захворювань.

Кір. Аби здолати це захворювання, має вакцинуватися 99% населення України. Проте кір вважають застарілою хворобою й мало хто ставиться серйозно до того, що ця хвороба може набути величезних масштабів. А дарма! Адже нинішня ситуація з кількістю хворих на кір — рекордна для ХХІ століття.

Поліомієліт. Через це захворювання страждають здебільшого маленькі діти. Поліомієліт — дуже заразний. Ця хвороба руйнує клітини спинного мозку й дихальної системи, а це спричиняє параліч і деформацію кінцівок. Вакцинація — єдина можливість запобігти хворобі.

Паротит. У народі ця хвороба відоміша як «свинка». 1967 року розробили вакцину проти цієї хвороби і вважали, що відтоді паротит вдасться здолати. Проте не так сталося як гадалося. Виявилося, що навіть щеплення не забезпечує на все життя імунітету проти хвороби, і все ж виникали спалахи цього захворювання. Тому зараз учені працюють над удосконаленням вакцини.

Дифтерія. Найближчим часом скласти компанію кору в Україні може дифтерія. В Україні вже реєстрували випадки захворювання. Урятує від дифтерії вакцинація. Робити щеплення мають не лише діти, а й дорослі. Особливо небезпечна дифтерія ротоглотки. Вона може призвести до набряку горла й просто перекрити дихання.

Правець. Спори правця можуть зберігатися тривалий час. Інфікуватися можна, якщо в рану потрапить бруд, якщо людину укусить тварина або ж вона травмується гострими предметами, уламками деревини. Можливість летального наслідку надзвичайно висока. Від людини до людини правець не передається. Проте й завдяки масовому вакцинуванню хвороби не зупинити.

Кашлюк. Це захворювання передається повітряно-крапельним шляхом, тож хворий легко може заражати всіх навколо. Особливо небезпечний кашлюк для маленьких дітей у перші місяці життя. Кашлюк спричиняє сильний кашель, через який у малюків може зупинитися дихання. Захворювання небезпечне тим, що його не завжди вдається відразу діагностувати. У вакцинованих дорослих кашлюк може мати не класичну форму. Тож людина, наприклад, може кашляти кілька місяців і не виділяти збудника, тому й неможливо лабораторно підтвердити діагноз. Але інфекцію хворий все ж поширюватиме, навіть не здогадуючись про це.

Малярія. Майже всі випадки захворювань траплялися в Африці й Індії. Медицини там украй занедбана. Попри те, що вже давно існує вакцина від малярії, рівень імунізації населення украй низький, до того ж методи лікування хвороби бажають бути кращими.

Та й самі місцеві жителі навіть не намагаються вживати запобіжних заходів. Так, малярію переносять комарі, тож достатньо було б хоча б установити на вікна та двері анти москітні сітки й обробити їх інсектицидами. Це б значно знизило рівень поширення малярії, проте дотримується такої поради мало хто.

Менінгіт. Через цю хворобу запалюються захисні оболонки головного або спинного мозку.

Нині вакцинація від менінгіту — лише рекомендована. МОЗ ще не включило її до календаря щеплень в Україні як обов’язкову, проте розглядає це питання. Специфічну вакцину від менінгіту можуть закуповувати за кошти місцевих бюджетів чи інших джерел, які не забороняє законодавство, або ж громадяни закуповують її самостійно. Державним коштом нині закуповують вакцину для профілактики захворювань, збудник яких — Haemophilus Influenzae типу b. До таких захворювань належить і менінгіт.

Як бачимо, відмова від вакцинації може стати кроком у минуле, де панували безліч інфекційних хвороб. Вакцинація — надійний захисник здоров’я та життя населення. Тож годі боятися щеплень, допоки хвороби не взяли ситуацію у свої руки.