Поняття шлюбного договору в українському законодавстві з’явилося ще в 1992 році, коли Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб і сім’ю України». Проте такі договори й досі не стали популярними серед українців, а дехто взагалі майже нічого про них не знає. Тож dnepr-future.com.ua довідувався, як укладати шлюбний договір, яку інформацію в ньому зазначати, чи можна змінювати умови та про усе-все інше, що ви хотіли б дізнатися.
Як укладати
Договір укладають письмово у трьох примірниках. Його має нотаріально засвідчити державний або приватний нотаріус.
Підписати шлюбний договір мають право:
- особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (договір почне діяти відразу після реєстрації шлюбу)
- одружена пара (договір почне діяти після нотаріального посвідчення).
Що вказувати
У документ можна вносити будь-які умови, що регулюють майнові відносини між подружжям, проте вони не мають суперечити законодавству.
Наприклад, подружжя може зазначити:
- яке майно належить до спільної власності;
- як ділити майно, якщо подружжя вирішить розірвати шлюб;
- у якому порядку сторони використовуватимуть грошові кошти;
- які зобов’язання матиме одна зі сторін щодо оплати лікування, навчання, утримання іншої тощо.
Зазвичай у документі прописують не конкретні суми, а вказують їх у відсотковому співвідношенні.
Окрім того, чоловік може вказати, що дружина має ощадливо витрачати сімейний бюджет й повідомляти йому про всі витрати. Дружина ж має право вказати в договорі, що чоловік зобов’язаний забезпечити їхню сім’ю окремим житлом тощо. Водночас українське законодавство забороняє, аби договір регулював особисті стосунки.
Який строк дії
Договір може встановлювати загальні строки його дії. Водночас подружжя може передбачити, скільки будуть чинними окремі зобов’язання. Сторони також мають право зазначати, що деякі норми залишатимуться чинними навіть після того, як подружжя розірве шлюб.
Чи можна змінювати умови
Зміни вносити можна. Проте цього не можна робити на вимогу лише однієї сторони.
Змінити умови можна:
- якщо обидві сторони бажають змінити умови договору і для цього звернулися до нотаріуса з відповідною заявою;
- на вимогу однієї зі сторін подружжя за рішенням суду, якщо це необхідно для її інтересів, інтересів дітей, непрацездатних повнолітніх дітей, якщо ці інтереси мають істотне значення.
Коли можна розривати або визнати недійсним
Договір припиняє діяти, якщо:
- подружжя подало нотаріусу заяву, в якій відмовилося від договору;
- шлюб розривають за рішенням суду на вимогу одного з подружжя.
Жодна сторона не має права розірвати договір в односторонньому порядку.
Якщо одна зі сторін подружжя бажає розірвати шлюб і подала про це позов, вона має довести, що має достатньо підстав для цього.
Також договір можуть визнати недійсним — повністю або частково. Якщо документ визнали недійсним лише частково, решта положень не втрачають своєї чинності.
Звісно, держава не має жодного права примушувати подружжя укладати шлюбний договір. До такого рішення має дійти кожен самостійно. Так, саме «кожен» і саме «самостійно», а не піддаватися на вмовляння своєї другої половинки. Звісно, мало кому хотілося б, аби його сімейне життя обмежували якісь офіційні домовленості. Проте життя складається по-різному, і чи застраховувати себе на випадок матеріальних конфліктів сім’ї, — право вибору кожного громадянина.
