На початку 20 століття авіаційна справа у нашому краї обмежувалася діяльністю авіамодельного кабінету ДТС та великої планерної станції. Згодом ситуація змінилася завдяки заснуванню Дніпропетровського авіаційно-спортивного клубу – об’єднання з підготовки льотчиків, планеристів та парашутистів. Далі на dnepr-future.
Історія та розвиток Дніпропетровського авіаспортклубу
9 серпня 1933 року Дніпропетровський обласний комітет КП(б)У ухвалив рішення про створення об’єднання для підготовки пілотів, планеристів та парашутистів. Відповідно до відомостей газети “Зоря”, Дніпропетровський авіаційно-спортивний клуб було засновано 18 серпня 1933 року. Спершу його діяльність здійснювалася на вулиці Сєрова, а пізніше на вулиці Дзержинського, 53. Навчання членів об’єднання розпочалося на літньому полі на перехресті Космічної вулиці та Запорізького шосе.
У 1937 році НКВД РРФСР заарештував начальника Дніпропетровського авіаційно-спортивного клубу Зосима Лантуха, одного з найперших більшовиків Катеринославської губернії. Як єфрейтор російської армії, він командував партизанською бригадою та здійснював агітацію серед населення рідного села Петриківка. Залишаючись вірним своїм поглядам, більшовик відмовився давати свідчення та наклав на себе руки.
У 1939 році об’єднанню було присвоєно ім’я його учасниці Поліни Осипенко – радянської льотчиці. Встановивши світовий рекорд дальності польоту без зупинки разом з іншими членами екіпажу літака “Родина”, вона посіла місце серед перших жінок Героїв Радянського Союзу.
Напередодні німецько-радянського збройного конфлікту Дніпропетровський авіаційно-спортивний клуб був перетворений на військову школу первісного навчання льотчиків. Учасники двох потоків мали змогу здобути професійні навички та продовжити підвищення кваліфікації у військових авіаційних училищах. Згодом вихованці об’єднання взяли участь у бойових діях на фронті, 16 з яких здобули звання Героїв Радянського Союзу.
Відновивши свою діяльність після війни у 1947 році, Дніпропетровський авіаційно-спортивний клуб продовжив навчальний процес у понівеченому приміщенні на вулиці Дзержинського під керівництвом Олексія Лоскутова. Як професійний льотчик-фронтовик та полковник, він очолював випробування, збори команд планерного спорту та змагання з авіаційних видів спорту протягом 15 років.
Після здобуття української незалежності потреба членів об’єднання у фінансовому самозабезпеченні зумовила скорочення його професійного складу. Незважаючи на обмежену можливість у навчанні та підготовці, представники Дніпропетровського авіаційно-спортивного клубу не залишили участей у чемпіонатах України. Відтак професійна парашутистка Людмила Земська встановила 2 світових рекорди й 2 рекорди Європи на чемпіонаті України у 2007 році.
Значення діяльності Дніпропетровського авіаспортклубу для розвитку авіаційної справи
За час своєї діяльності Дніпропетровський авіаційно-спортивний клуб виховав низку рекордсменів, призерів та чемпіонів СРСР, України, Європи та світу. До його найвідоміших Героїв Радянського Союзу належать Олег Бєліков, Василь Бурмака, Павло Гусенко, Марія Доліна, Анатолій Лук’янов, Лев Шестаков та інші. Серед найвідоміших спортсменів в історії об’єднання можна виділити Івана Федчишина, Петра Косинова, Владлена Тихоненка, Лідію Оліферову, Михайла Веретенникова, Леоніда Пилипчука тощо. Завдяки їхній наполегливій роботі національна спортивна арена збагатилася великою кількістю пілотів, планеристів, парашутистів та авіамоделістів.
