Реалізація космічної програми Радянського Союзу розпочалася у першій половині 20 століття. До перших ключових успіхів астрономічної індустрії держави належали запуск штучного супутника Землі, супутника з живою істотою на борту, першої людини у космос та інші. До дослідження космічного середовища згодом доєднався і Борис Воронцов-Вельямінов – радянський астроном з Катеринослава. Далі на dnepr-future.
Життєвий шлях і наукова діяльність Бориса Воронцова-Вельямінова
Борис Воронцов-Вельямінов народився 14 лютого 1904 року у Катеринославі у родині дворянського роду. Зростаючи у рідному краї, хлопець здобув початкову освіту у Другій Катеринославській гімназії. Свій ранній інтерес до космічної науки він зміг реалізувати у місцевому астрономічному гуртку під керівництвом українського фізика та дослідника метеоритів Олександра Аленича. Першого успіху юний учасник досяг завдяки публікації своєї статті “Про внутрішню будову Землі” у гімназичному журналі.
Вступивши до Московського державного університету у 1921 році, Борис Воронцов-Вельямінов організував астрономічну секцію “Колектив спостерігачів”. Разом з Павлом Паренаго, Евальдом Мустелем, Сергієм Всехсвятськм та іншими учасниками він працював над науковими дослідженнями протягом 10 років. Під час навчання студент розпочав професійну діяльність у Державному астрономічному інституті імені Штернберга у 1924 році.
Здобувши освіту на механіко-математичному факультеті у 1925 році, він звернувся до педагогічної діяльності з підготовки кадрів вчителів астрономії у Московському гірничому та Московському обласному педагогічному інститутах. Наприкінці 1920-х років він взяв участь у науковій експедиції та став першовідкривачем льодовика на Кавказі, пізніше названого на його честь. Пізніше Борис Воронцов-Вельямінов обійняв посаду професора у Московському державному університеті у 1934 році.
Його перші астрофізичні відкриття поширилися на дослідження нестаціонарних зірок, туманностей, галактик та небесних тіл. У 1930-х роках науковець розробив нові методи вимірювання відстані та температури ядер планетарних туманностей, а також класифікацію їхніх видимих форм. За свої педагогічні та наукові внески він був нагороджений запрошенням до Академії педагогічних наук СРСР у 1947 році.
Розпочавши дослідження зоряних систем у 1958 році, астроном відкрив близько 1200 галактичних скупчень з видозміненими формами, перемичками та хвостами. Пізніше Борис Воронцов-Вельямінов назвав їх взаємодіючими та визначив дію припливних сил як одну з вирішальних у деформації структур. У 1959 році він опублікував свій перший атлас із сотнями взаємодіючих галактик. Протягом наступних десятиліть науковець працював над другим атласом та складанням морфології 32 тисяч галактик. Помер він 27 січня 1994 року у Москві та був похований на Ваганьковському кладовищі.
Значення астрономічної діяльності Бориса Воронцова-Вельямінова
Борис Воронцов-Вельямінов відіграв важливу роль у розвитку радянської астрономії та астрофізики. За 30 років викладацької діяльності він виховав покоління астрономічних дослідників у Московському державному університеті, Московському гірничому та Московському обласному педагогічному інститутах. Академік написав низку наукових робіт, серед яких “Галактичні туманності”, “Нові зорі та газові туманності”, “Позагалактична астрономія” та інші. За свою діяльність він був нагороджений премією ім. Федора Бредіхіна, медаллю “За відкриття нових астрономоб’єктів” та званням Заслуженого діяча науки Російської РФСР.
