Наше місто є великим промисловим центром, наявність електрики була вкрай важливою. Як з’явилася електрика в Катеринославі та як вона розвивалася – дізнаєтесь у нашому матеріалі на dnepr-future.
Історія появи громадського висвітлення
Вперше це питання розглянули у 1896 році на засіданні Міської Думи. За проєктом будівництво електричних мереж планувалося фінансувати з міського бюджету та приватних інвесторів (на концесійній основі). Допомогти місту виявили бажання сім різних компаній, але переможцем так званого “тендеру” стала «Російська електрична спільнота» з Москви.
«Центральне електричне суспільство» було засноване у 1897 році. Його капітал був найбільшим у місті та становив понад 3 мільйони рублів. У 1902 році було відкрито Центральну електричну станцію, яку будували бельгійці. Катеринослав висвітлювали 200 ліхтарями, через деякий час їхня кількість зросла до 532, зробивши електрику суспільною. З них більша частина висвітлювали місто всю ніч, а частина працювала до першої години ночі.
Одна година освітлення ліхтаря місту коштувала 4.75 копійок. Використовувало світло раціонально, і неекономних карали. Так, наприклад, один раз навколоточного наглядача Герцфельд покарали сімома нарядами за те, що о 3:30 ночі світло не було відключено.
Розвиток електрики
У 1906 році в Катеринославі створюють Першу трудову артіль електромонтерів, разом з нею та електротехнічну контору, магазин “Електро”. У 1910 році Центральне електричне суспільство (ЦЕС) стає єдиним енергетичним та монополістично постачає все місто електроенергією. Окрім вуличного міського освітлення, трамваїв, електрику підключили до навчальних закладів, лікарень, а під час свят та до церкви. Також електроенергія була доступна для приватних організацій на той час: кінотеатри, будинки, реклама, різні підприємства.
Під час Першої Світової війни спочатку справи йшли добре, і станція набирала свої потужності. Але потім через брак вугілля і недогляду господарів почала руйнуватися. У 1917 році ухвалюють рішення про оновлення електроенергії у зв’язку з нічними пограбуваннями. Але в грудні того ж року через збитки діяльність станції було зупинено і місто занурилося у темряву: на вулицях немає світла, трамваї припинили свою роботу, заводи також не могли працювати.
Після громадянський війн та революцій Катеринослав поступово відновлювався і на початку 1920 року міські електричні мережі відновили свою роботу.
Варто сказати, що перші кілька років освітлення працювало нестабільно. У 1923 році електричне освітлення змогло не тільки відновити свою роботу, а й виробляти потужності в кілька разів більше за необхідну завдяки відновленій станції. Протягом наступних 4 років збудували понад 100 одиниць трансформаторних кіосків.
У 1929 році електроенергію стали одержувати як заводи правому березі, а й у лівому. У такий спосіб електрику отримав завод ім. К. Лібкнехта (НТЗ).
У 1932 році починається новий етап. Відкривається найбільша запорізька ДніпроГЕС, завдяки чому місто отримує електрику зовсім інших потужностей. Першою нову електроенергію ухвалила підстанція заводу ім. Петровського, а за кілька годин – Мостовий та Коксохім. А ввечері засвітилися по-новому вуличні ліхтарі нашого міста. Протягом кількох днів на оновлену електроенергію перейшло все місто, завдяки цьому можна було вже забути про перебої з електрикою.
Утворюється підприємство “Міські електромережі”, до чиєї функції входить розподіляти електроенергію по тодішньому Дніпропетровську. Також будуються високовольтні мережі та підстанція “Нагірна”, провели реконструкцію мереж змінного струму, підвищивши напругу. Це дозволяло освітлювати близько 4000 вуличних ліхтарів, трамваї та інші важливі сфери нашого життя.
