Середа, 10 Серпня, 2022

Історія тролейбуса у Дніпрі

Тролейбус – один із найекологічніших видів транспорту. Він не забруднює повітря і є найменш галасливим з усіх видів транспорту. Це досягається застосуванням еластичних амортизаторів з балансуванням механізму двигуна та передачі. Як з’явився тролейбус у нашому місті та як розвивався – дізнаєтесь у матеріалі на dnepr-future.

Історія тролейбуса

Історія тролейбуса у нашому місті починається ще з довоєнних часів. У 1934 році міська влада запропонувала зв’язати тролейбусом два береги Дніпра, але до реалізації планів так і не змогли приступити.

У 1943 році Дніпропетровськ був звільнений від німецьких фашистів. Місто відновлювалося після війни та потребувало розширення транспортної системи. У 1946 році створили проєкт тролейбусної мережі завдовжки 12 км від залізничного вокзалу до площі Соборної. Вже за рік проєкт змогли реалізувати. За перші два місяці “рогатий” перевіз близько 152 тисяч пасажирів. Перша лінія проходила від залізничного вокзалу до вул. Барикадної та становила майже 6 км. Популярність та швидкий темп розвитку дозволили створити нові маршрути. Тому у 1948 році лінію було продовжено до Парку Шевченка. У 1949 році запускається довгоочікуваний маршрут на лівий берег, який зв’язав Вокзал, Центр і Нижньодніпровськ (поряд зі станцією). Довжина мережі вже становила понад 17 кілометрів.

Варто зазначити, що рухомий склад у перші роки був німецьким, а вже 1948 року почали з’являтися вітчизняні тролейбуси. З кожним роком кількість тролейбусів ставала дедалі більшою, як і маршрутів. Йшла інтенсивна забудова міста. Почалося будівництво контактної мережі по сучасному проспекту Слобожанському, що дозволило відкрити маршрут №3. У 1957 році з’являється нове депо на житловому масиві “Клочко”.

У цей час на правому березі тролейбусна мережа також розширювалася. Відкрилася лінія від центральної нагірної частини до заводських зон. А за рік з’явилася лінія від вул. Титова до вул. Фабра (Сєрова) через пр. Олександра Поля (раніше пр. Кірова).

На початку 60-х з’являються відомі кільцеві маршрути “А” та “Б”. Загальна протяжність становила 32 км.

Після відкриття Нового Мосту частину маршрутів була змінена та вони йшли через нього.

У 1971 році порадували жителів ж/м Перемога, з’єднавши її з нагірною частиною міста через набережну Перемоги. А далі був Червоний Камінь – Центр, який приніс одразу два нові маршрути.

У 1976 році відкривається тролейбусне депо №2. Наприкінці 70-х відкривається лінія на ж/м Тополя.

У 1981 році щасливими стають мешканці житлового масиву Сонячний, вони отримують маршрут під номером 14.

У 90-ті через економічну кризу проводилася ціла серія експериментів, відкриваються кілька нових маршрутів. 1993 року вводиться безкоштовний проїзд в електротранспорті, але такий експеримент діяв лише рік. Діють 24 лінії загальною довжиною 193 кілометри. Через рік глухий кут тролейбусів маршрутів, що сполучають центр і лівий берег перенесли на вул. Миронову, біля Європейської Площі.

Сучасність

У 2017 році відновив свою роботу 14-й маршрут із житлового масиву Сонячний до Центру. За кілька років також відкрився маршрут із центру на Парус. У 2018 році довгоочікуваному відкриттю маршруту на свій мікрорайон були раді жителі Сокола, а за два роки й жителі Придніпровська, тепер вони на екологічному транспорті могли доїхати до пл. Соборної, милуючись краєвидами Набережної Перемоги.

Але є ще у місті на Дніпрі райони, де немає електротранспорту. Наприклад, житловий масив Північний, мешканці якого мріють про зручні та екологічні поїздки. Тим більше, що у Дніпрі знаходиться Південний машинобудівний завод, який випускає сучасні тролейбуси для нашого міста. Вони не лише зовні гарні, а й усередині дуже зручні. По салону встановлено кондиціонер, майже не шумлять, а довжина автономного ходу варіюється від 2 до 12 км.

Latest Posts