Як швидко з кожним роком змінюється час і звички людей. Дніпряни звикли до зручностей, які стосуються не тільки побуту, а й високих технологій. Мова йде про телефонний зв’язок та його сучасні можливості. Є люди, які ще пам’ятають старий, добрий стаціонарний телефон, який витіснив з часом його мобільний наступник. Це було логічним продовженням життя зв’язку, без якого вже не може уявити себе жодна людина. Далі на dnepr-future.com.ua.
Історичні моменти
Зародження телефонного зв’язку у Дніпрі (Катеринославі) завжди пов’язують з Павлом Голубицьким, якого вважають батьком телефонів. У 1884 році поліцмейстер І. С. Миклашевський позвав П. М. Голубицького до міста, щоб той облаштував телефонну мережу між поліцейськими частинами, які розташовані далеко від міського поліцейського управління.
Коли вже мережу налагодили Катеринослав внесли в розряд європейських міст. У 1891 році телефонний зв’язок в Катеринославі був між будинком та магазином купця Олексієнко. У 1892 році телефонний зв’язок в місті зробили між будинком купця Хохловкіна та пивоварним заводом. У 1893 році в місті лінією з’єднали два його магазини. Так на 1894 рік відомчих та приватних телефонів у місті було близько 60. Їх замовляли місцеві підприємці, а облаштування проходило тільки з дозволу Головного управління пошти й телеграфів.
Швидкий обмін даними
Перший телефон в місті був символом “золотого віку”, бо в кінці XIX століття Дніпро переживав “індустріальний бум”. Населення міста збільшилось у два рази, тому попит на новомодний винахід був шаленим. У 1894 році провели експеримент, де писали на облік всіх охочих встановити телефон. Серед таких людей навіть виявились ті, котрі вже мали відомчі телефони (губернатор, поліцейські, залізнична дорога, завод), 41 людина підприємницької еліти, для яких це була необхідність.
19 (31) серпня 1895 року почали будувати телефонну мережу в Катеринославі й закінчили її 24 листопада (6 грудня) 1895 році. Начальник поштово-телеграфного округу відправив телеграму, де відзвітував про приєднання 45 абонентів.
Вже через місяць після початку користування зв’язком кількість таких абонентів в місті вже дійшло до 101 людини. Перша телефонна мережа мала один комутатор системи “Еріксон”, який був розрахований на 100 номерів з повітряними лініями. Першу телефонну станцію розмістили в маленькому флігелі у дворі старої забудови “поштово-телеграфної контори”. Це була ліва сторона сучасної головної забудови Поштампа.
Телефонні лінії йшли містом і їх протяжність була 22 кілометри. Їх кріпили на дерев’яні стовби, пофарбовані сірою фарбою. Від станції лінії йшли по дві сторони проспекту Дмитра Яворницького до Соборної площі, і по одній стороні до вокзалу, і далі до Дніпровського металургійного заводу.
Якість телефонного зв’язку
Абонентська плата за телефон для приватних осіб була 60 карбованців, для підприємств 75 карбованців. В архівах історії є унікальні дані за кількістю розмов за перший місяць роботи лінії. Найбільше розмовляли поліцейські, далі йшла міська управа, потім аптекарський магазин й міський банк.
У 1898 році вже було 324 абоненти, а у 1904 році — 494 абоненти. У зв’язку з цим мережу розширювали, збільшуючи пропускні можливості ліній. За ці роки в місті з’явилась електрика та трамвай, тому старі лінії вже не могли забезпечувати якісний зв’язок. В нотатках є відомості, що губернатор скаржився на його якість, бо шум трамвая було чутно так сильно, що це унеможливлювало розмову.
Губернатор просив передати телефонну станцію до органів міського самоуправління — Міської Думи та Управи, сподіваючись на те, що вони профінансують реконструкцію. Поштово-телеграфна контора сама забажала проводити реконструювання, яке завершилось у 1916 році. Нову станцію розмістили на тому ж місці, але в новій забудові, яку збудували поруч. Там встановили 9 комутаторів на 150 номерів й пізніше додали ще 12. Також добудували нові повітряні лінії. Після реконструкції кількість абонентів в Катеринославі зросла. У 1910 році їх було 935 осіб, а вже у 1916 році — 2611 абонентів.
