Загалом за минуле ХХ століття було багато способів для пересування тодішнім Дніпропетровськом – трамвайне сполучення, тролейбусні маршрути та автобуси, які курсували між всіма регіонами міста. На розвиток транспорту вплинуло багато чинників – Перша й Друга світова війни, відповідний післявоєнний час та кризи всією країною. Про те, як містяни пересувались Дніпром у минулому сторіччі – читайте далі dnepr-future.
1895-1914 роки: відкриття перших трамвайних ліній
З 1895-го року починається історія трамвайних колій по тодішньому Катеринославу. У січні цього року, за особистим запрошенням Катеринославської Думи, до міста приїхали робітники із Франко-Бельгійського акціонерного товариства. Метою зустрічі була розробка проєкта спорудження міського трамвайного підприємства. Він мав не лише додати робочі місця для населення, а і з’єднати всі райони Катеринославу трамвайними коліями. Угода погоджувалася із центральною Паризькою компанією залізниць та трамваїв, а вже в червні того ж року цим трамвайним підприємством й міською Управою був затверджений план зведення Катеринославської міської електричної залізниці.
Для пересування громадського населення відкривається новий транспорт – трамвайні сполучення. Перші трамвайні колії прокладалися на головній площі міста – на Катеринославському проспекті і на приближених для нього вулицях (Соборна площа, Йорданська, Базарна, Провіантська, Олександрівська вулиці, пристань). Результатом спорудження першої трамвайної лінії в місті стає можливість зручного пересування центральною вулицею Катеринославу.
1897-го року міською владою було прийнято рішення про введення нових трамвайних вагонів на маршрут “Вокзал – Соборна”. Для жителів пересування трамвайним транспортом став більш раціональним щодо власного вільного часу, адже інтервал між пересувними трамвайними вагончика складав не більше 15 хвилин. З’явилися й нові лінії центром Катеринославу – додаткові трамваї курсували маршрутами “Пристань – Базарна”, “Вокзал – Йорданська”. На протязі наступних років із збільшенням випуску нових вагонів, збільшувалася й потенційна публіка охочих пересуватися саме цим видом транспорту.
Протягом наступного року загалом відбувалися лише негативні зміни, які згодом зменшать кількість охочих переміщатись трамвайними лініями – рішення нового директору, месьє Комб’є, були спрямовані на отримання додаткового прибутку від експлуатації транспорту. Так, для звичайних пасажирів збільшилась вартість проїзду, а для робочих – тривалість робочого дня, хоча заробітна плата лише зменшилась. Додатково на зменшення публіки охочих працювати вплинуло й введення систему штрафів за порушення посадової інструкції.
1903-го року розробили та підготували другий новий проєкт створення міського Катеринославського трамвая, який мав би збільшити кількість користування транспортною інфраструктурою. Його спорудження почалося тривалим процесом узгодження розробки міста в різних інстанціях. Наступного року взимку проєкт зведення Катеринославського трамвая вже був затверджений фаховим комітетом Міністерства внутрішніх справ.
1905-го року прискорились темпи створення проєкту другого міського трамвая. Пушкінським проспектом продовжувалися роботи із прокладання трамвайних колій до Брянського заводу, робивши насип Красноповстанською (тодішньою Жандармською) балкою, трамвайні лінії прокладались і Базарною вулицею. Наявні лінії центром міста мали б стати найзатребуванішим маршрутом серед містян.
1914-1940 роки: Перша світова війна, післявоєнна криза
Із початком Першої світової війни у транспортній інфраструктурі Катеринославської губернії почався кризис – потенційне населення, яке хотіло б скористатися міським транспортом різко зменшилось – все через стан трамвайного депо та стан самих засобів транспорту, які тоді вже давно не бачили комплексного оновлення всіх комплектуючих.
Протягом цих років транспортом губернії керував цілковитий хаос – через загострені відношення між міською владою та робітниками, самі трамваї майже не їздили, більшість з них протягом тривалого часу знаходилася у депо, а деяка кількість залишалася посеред вулиць Катеринославу.
Із 1920-их років почалася активна робота над відновленням всього рухомого складу та його подальша експлуатація на трамвайні колії. Для робітників цей період часу проходив складно – вже майстри своєї справи розпочали “відбудову” всієї транспортної інфраструктури. Труднощі були всюди – недостатня кількість деталей, не вистачало матеріалів та сучасних інструментів. Проте трамваї таки поїхали – лише за 1921-ий рік було перевезено до 4 мільйонів пасажирів!
Пасажиропотік трамвайними лініями тільки збільшувався – до 1925-их років він складав до 10 мільйонів пасажирів за рік, а вже 1930-го року був рекорд із річного потоку. Цього року він склав до 62 мільйонів пасажирів за рік, що більше, ніж у 16 разів більше за показники минулих років. Це пояснюється відновленням та приведенням до ладу з’єднувальних дільниць в Дніпропетровську.
1941-1968 роки: Друга світова війна, відкриття тролейбусних ліній
Друга світова війна, очевидно, створює кризу у транспортній інфраструктурі не тільки Дніпропетровську, а й усієї країни. Кондуктори, робітники, та загалом чоловіки проявляють патріотизм, відправляючись на передову лінію захищати державу від німецького панування. Із початком боїв за Дніпропетровськ, рух трамвайного транспорту припиняється, а 20 серпня німецькі війська прориваються до міста, оволодівши ним.
Протягом війни, деякі частини усієї трамвайної лінії Дніпропетровську було пошкоджено або взагалі зруйновано. Тільки під час боїв за місто зруйнувалося до 20 кілометрів протяжності трамвайниї колій. Результатом цього стало зменшення пасажиропотоку. У вщент зруйнованому трамвайному депо знаходились і трамваї, через що відповідно зменшився і рухомий склад.
1947-року міською владою приймається рішення про відкриття нових ліній – тролейбусних. Це мало б спростити транспортну розв’язку в місті та збільшити пасажиропотік в межах Дніпропетровська. Тож за відповідним проєктом, перша лінія тролейбусів споруджувалася проспектом Карла Маркса. Великою вулицею тепер проходили не тільки трамвайні колії, а вже й опори тролейбусних ліній!
І це дало свій результат – загалом транспортом трамваю та тролейбусу 1952-го року був пасажиропотік у 115 мільйонів пасажирів, що є абсолютним рекордом, порівнюючи із минулими роками. До 1968-их років в середньому він не змінювався, залишаючись на рівні 100 мільйонів.
1969-1996 роки: Оновлення всього рухомого складу Дніпропетровську
Протягом останніх років ХХ сторіччя оновлювався увесь рухомий склад міста, відповідно збільшувався і пасажиропотік. Відкривалися нові трамвайні та тролейбусні лінії, через що відкривалися нові можливості для пересування містом для громадського населення.
Ціна на проїзд у громадському транспорті була невелика, що також вплинуло на збільшення пасажиропотоку. Заробітна плата для робітників транспортного сполучення була достатньою, а кошти, які надходили до бюджету, переспрямовувалися на розвиток інфраструктури.
