У XIX столітті Дніпро, в минулому Катеринослав, активно розвивався. Трансформації міста змушували думати про створення залізниці. В сучасності дніпряни не уявляють свого життя без сполучення потягом. Це також забезпечує роботу всіх галузей життя людини, бо потяги не тільки перевозять людей, а ще й доставляють вантажі, корисні копалини. Далі на dnepr-future.com.ua.
Історія створення залізниці
Історія створення залізниці в нашому регіоні почалась з 15 листопада 1873 року за старим стилем. Саме в цей день в Дніпрі (Катеринославі) відкрили залізничну ділянку Лозова-Олександрівськ (Запоріжжя) з відгалуженням до Катеринослава для пасажирського та вантажного руху. Гілка була протяжністю 208 верств й стала першою ділянкою Катерининської залізниці. Від Синельникового робили гілку до Дніпра.
Цікавий момент, що спершу вокзал хотіли будувати на ж/м Ігрень, щоб не думати про спорудження нових мостів. В 1871 році Катеринославська міська Дума подала клопотання, де просила розміщувати залізницю не на Ігрені, а на лівобережжі міста. Через 2 роки станцію “Катеринослав” відкрили на місці сучасного приміського вокзалу “Нижньодніпровськ”. От біля цього району й почали забудовувати будинки, з’являлись селища, такі як Амур та Нижньодніпровськ.
Потребу будування залізниці Придніпров’я доводив і громадський діяч міста Олександр Поль. Очолювали робітників Валерій Титов, інженер-будівельник, Микола Белелюбський, начальник мостобудівників, Володимир Березін, інженер. Саме вони всі заклали міцний фундамент розвитку залізниці та й всього Придніпровського краю.
Процвітання залізниці
З 1874 року почалось курсування потягів до Мелітополя, а ще через рік — до Севастополя. Потім точились суперечки про подальший розвиток залізниці. Були різні проєкти, та їм збутись не судилось, але з введенням в роботу нових ділянок залізниці зросли обсяги залізничних перевезень. У 1880 році це становило 677 тисяч пасажирів та 23 мільйони 103 тисячі пудів вантажу. Перевозили хліб, овочі, ліс, сіль, вугілля та камінь. Все везли у порт Севастополя й потім за кордон відправляли пароплавами.
У 1881 році приймається рішення про будівництво залізниці й через 3 роки відкривається Єкатерининська залізниця. Це забезпечило зв’язок залізорудних родовищ з Кривого Рогу з вугільними шахтами Донбасу й допомагало у вивозі залізної руди на зовнішні та внутрішні ринки. Саме завдяки цьому в місті з’явився “Брянський завод”, “Дніпровський завод Дніпровського металургійного суспільства” в тодішньому селі Кам’янське. А розростання великих міст стає інтенсивним, бо в регіон прибувало багато переселенців для роботи.
Збільшення інтенсивності перевезень
У XIX столітті до місцевої системи залізниць приєднали частину Донецького, а потім ділянки з Лозового в Севастополь, а далі ділянки від Константинівки до Ясинуватої. В той же період нові лінії проходять від Чаплини до Бердянська та з Калачівського у Верхівцеве.
У 1913 році протяжність Катерининської залізниці була 2827 верств, вантажообіг близько 390 млрд пудо-верст й перевозили до 12 млн пасажирів. Активно розвивали й залізну інфраструктуру, сферу обслуговування, побільшав рухомий склад підприємств. В цей період звели унікальний 15-прогінний двоярусний міст через річку Дніпро та 5-прогінний міст через Інгулець, відкрили 18 залізничних училищ, відомчі лікарні. У рухомому складі налічували 1259 паротягів, 37072 товарних та 995 пасажирських вагонів, які обслуговували у залізничних майстернях Дніпра (Катеринослава), а також на станціях Дебальцеве, Авдіївка, Ясинувата та інші.
У 1918 році Катерининську залізницю підпорядкували Народному комісаріату шляхів сполучень, яку називали Запорізькою. У 1919 році початкову назву повернули, а у 1936 році дали назву Сталінська і вже у 1961 році отримала назву Придніпровської залізниці.
Сучасне життя залізниці
З 1991 року Придніпровська залізниця увійшла до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України, “Укрзалізниці”. Сучасна магістраль залишається стартовим полігоном для випробувань новітніх технологічних рішень у залізничній галузі. Саме у Придніпровської залізниці була перша в Україні електрифікована ділянка залізничного шляху, вперше ввели “оксамитову безстикову колію” та залізничні автоматичні системи. На перегоні Новомосковськ-Дніпропетровськ у 1971 році випробовували пілотний проєкт авіаконструкторського бюро О. Яковлєва. Там вагон, який створили науковці, зміг розвинути швидкість 258 км/год, що стало світовим рекордом того часу.
Саме придніпровські залізничники перші ввели автоматизовані робочі місця ведення технічної документації, а у 2011 році магістраль першою змогла відправити вантаж за електронною накладною. Ще більшого значення набула робота залізниці з початку воєнного вторгнення росії в Україну. Було перевезено сотні тисяч пасажирів, евакуйовували людей з зон бойових дій, рятували цивільних та військових. Незламні залізничники без сну та вихідних працювали, щоб забезпечити безпеку українців. Пропри ракетні атаки та відключення світла потяги продовжують рух.
Наявність кваліфікованих робітників та технічних можливостей, бажання бути відповідними до вимог сьогодення дозволяють Придніпровській залізниці вдало виконувати завдання та впевнено говорити про майбутнє.
