Катеринослав нестримно розвивався в другій половині XІX століття, що змусило замислитися про створення залізниці. Як створили велику мережу залізничних магістралей в Катеринославської губернії дізнаєтеся в нашому матеріалі на dnepr-future.
Історія
Історія залізниці в нашому регіоні розпочинається з 1871 року. Саме того року почалося будівництво від станції Лозової до Запоріжжя через Синельникове. Протяжність шляху склала 212 кілометри. Це була перша ділянка залізниці між Лозовою і Севастополем.
Від Синельникова проклали окрему гілку до нашого міста. Складно уявити, але спочатку вокзал хотіли розмістити на ж/м Ігрень, щоб не споруджувати нові мости. Але в 1871 році Катеринославська міська Дума подає клопотання, в якій просить розмістити залізницю не на Ігрені, а на лівобережній частині Катеринославу. І через 2 роки станція “Катеринослав” була відкрита на місці сучасного приміського вокзалу “Нижньодніпровськ”. Навколо неї нестримно розвивалося будівництво будинків, з’явилися селища, такі як Нижньодніпровськ і Амур.
Розвиток залізниці
Вже в 1874 році потяги починають ходити до Мелітополя, а через рік – до Севастополя. Далі, були суперечки і міркування про те, як розвивати залізницю. Був проєкт, згідно з яким передбачалося будівництво двох нових ділянок : від станції Хацапетовка до Синельникова, а з Катеринослава до Казанки через Кривий Ріг. Проєкту не судилося збутися, але це дало потужний поштовх розвитку.
У 1881 році за кошти бюджету імперії, держава приймає рішення про спорудження залізниці. І проходить три роки як відкривається Єкатерининська залізниця. Вона стала важливою для промисловості нашого краю. Завдяки їй з’являється в нашому місті “Брянський завод” і “Дніпровський завод Дніпровського металургійного суспільства” в тодішньому селі Кам’янське. А розвиток Катеринославу, Кривого Рогу і Кам’янського стає інтенсивнішим, оскільки в регіон переїхало чимало переселенців з інших губерній.
У кінці XIX століття до нашої системи залізниць приєднується частина Донецького, а потім і ділянка з Лозового в Севастополь. Надалі додали ділянки від Костянтинівки до Ясинуватої. У той же період будуються нові лінії, вони проходять від Чаплино до Бердянська і з Калачівського у Верхівцеве.
Наша Єкатерининська залізниця була лідером по перевезенню промислових вантажів. ЖД обслуговувала понад 700 підприємств, а також велику кількість вугільних шахт і копалин. Населення губернії збільшилося у два рази. І воно продовжило нестримно рости: за 57 років (з 1860 до 1917 року) населення міста збільшилося на 200 000 осіб (з 20 000 до 220 000)!
І в тому ж 1917 року залізні магістралі охоплювали вже усю південно-східну Україну.
Таке ж динамічне зростання було у кількості рухомого складу. Якщо спочатку вантажних потягів було 1505, то в 1914 році їх стало майже 37000. Що стосується пасажирських, то приріст був зафіксований більше, ніж в 5 разів, зі 140 до 876 вагонів. Правда, комфорт для пасажирів на початку ХХ століття залишав бажати кращого. Вони були дуже незручними, а замість сидінь стояли великі лавки. Так, і самі вагони нагадували товарні.
Але незабаром умови вирішили поліпшити, почавши в Петербурзі виробництво нових вагонів.
Варто зазначити, що вони відрізнялися в міру комфорту. Для звичайного народу зробили лавки на 90 місць. А ось вище суспільство їздило на пружинних кріслах і диванах. Цікаво, що і у бідного, і у багатого класу, не було ніяких ні туалетів, ні вентиляторів.
У нашому регіоні теж робили вагони. Ідею проєкту вагонів і їх виробництва налагодив тодішній начальник залізниці Костянтин Ваніфат’єв.
Були створені вагоноремонтні майстерні в Нижньодніпровську у 1898 році, а через 28 років вони перетворилися у Вагоноремонтний завод імені Кірова.
