В давні часи великі поселення формувались повз сухопутних шляхів, водних сполучень , ближче до перевозів річок (де річка була вужчою і мілкішою). Для контролю цих шляхів стали будувати фортеці, а поруч фортець виростали поселення. Не виключенням є і територія, на якій зараз розташоване наше місто. В ХVII столітті тут з’явились козацькі хутори, які згодом розростались. Це є історичний факт. Далі на dnepr-future.
Таємничі ченці
Але існує легенда, яка міцно увійшла в прадавню історію міста, і цілком можлива як історична бувальщина, про перших поселенців на острові Монастирському, що знаходиться в парку імені Шевченка. І датується вона ІХ-ХІІІ століттям. Про це написав вперше єпископ Феодосій (Макаревський) в 1880 році у відомій праці «Матеріали для історично – статистичного описання Катеринославської єпархії».
Відповідно до цієї легенди, увечері на острів зійшли мандрівники, втомлені від подолання бурхливих Дніпровських порогів і зупинились тут на ночівлю.
Це були візантійські ченці. Ранком, коли зійшло сонце, мандрівники були вражені красою краєвидів та багатою природою і вирішили тут залишитись на постійне проживання.
Як писав єпископ, серед ченців був багатий Константинопольський купець, що теж залишився з усім багатством і всією святинею, що мали при собі мандрівники. Вони і заснували тут монастир, який проіснував до 1223 року, до часів монголо-татарської навали. За іншими даними у 1240 році острів був спалений монголами разом з усіма спорудами і людьми.
Ця інформація, описана єпископом Феодосієм, з часом обростала ймовірними епізодами, які ні довести, ні відкинути неможливо. Бо історія – це наука, основана на фактах, але кожен літописець вносить свій суб’єктивний погляд на події.
Є ще одне джерело, де згадується монастир на острові. Французький військовий інженер і картограф Левассер де Боплан в своєму «Описі України» писав про Україну ХVII століття. Там є згадка про Монастирський острів і про монастир, який дав йому назву і від якого не залишилось ніяких слідів. Скептики стверджують, що цю історію інженеру розповіли місцеві мешканці, і що вона може бути лише легендою. Але так же можна стверджувати, що це і історичний факт.
За непідтвердженими науково даними життя на Монастирському острові відродилось лише в ХVII столітті. Християнські ченці поселились в печерах, які залишились від монастиря. Місцина до того часу вже відновила свою фауну і флору. На острів повернулись плазуни. В усіх описаннях острова згадувалась велика кількість вужів і гадюк. Місцеві, що ходили косити туди траву, розповідали, що треба було спочатку з великим дрином пройтись по косовищу, поганяти гадюччя, а вже потім приступати до роботи.
Є документальне підтвердження, що Монастирський острів з цього часу приєднав до себе Пустинно-Миколаївський Запорізький монастир. В цей же час осавула Запорізької Січі Лазарь Глоба починає засаджувати території на берегах Дніпра, які йому наділила Козацька паланка, фруктовими і декоративними деревами. Під насадження потрапляє і територія острову. У ХVIII столітті Монастирський острів передають в управління Катеринославського училища садівництва.
На початку ХХ століття міська управа використовує острів як опору для залізничного мосту. А в 1956 році будується пішохідний міст, який з’єднує його з правим берегом Дніпра. Острів стає частиною парку імені Шевченка.
Але то вже інші історії, які зафіксовані документально.
До середини ХІХ століття в документах більше не було згадки про візантійський монастир. Але ця легенда , чи то бувальщина не стерлась, а навпаки, увійшла в історію краю.
Андрій Первозванний – наближений учень Христа
Існує ще одна легенда, про перебування на острові Монастирському Андрія Первозванного, одного з найближчих учнів Христа. Ця історія теж описана в літописі єпископа Феодосія. Андрій Первозванний , подорожуючи з метою проповідувати учення Христа, змушений був зупинитись на скелястому острові, щоб відпочити від небезпечного плавання. Він молився тут, бажаючи цьому краю процвітання і навіть облаштував жертовник.
Княгиня Київська Ольга
Ще одна легенда оповідає про перебування на острові княгині Київської Ольги, яка пливла Дніпром до Константинополя. Багатоденна сильна буря змусила княгиню і її оточення прожити тут якийсь час. Називається і приблизна дата – 957 рік.
Київський князь Володимир
У 988 році Київський Князь Володимир зі своїм військом зупинявся на цьому священному острові. І навіть описується, що місцеві рибалки готували їжу для князя і його дружини.
Кристали Атлантиди та магніти Заратустра
І це теж про Монастирський острів – згідно однієї з версій один з кристалів Атлантиди захований в печерах острова. Легенда говорить, що атланти передчували загибель цивілізації і покинули Атлантиду раніше, щоб поховати кристали, в яких сконцентровані знання і життєва енергія, в надрах землі для наступних поколінь, коли людство досягне високого духовного рівня.
Магніти Заратустра – це за легендою центри тяжіння подій, якими управляють Посвячені. Ці магніти викликають глобальні зміни в розвитку цивілізацій. Заратустра, один із посвячених, заклав ці магніти на території нинішньої України: у Києві під Володимирською гіркою, під Хортицею у Запоріжжі і під островом Монастирським у Дніпрі.
Усі ці легенди чи бувальщини пояснюють, чому Монастирський острів став сакральним центром. Археологічні дослідження , можливо, підтвердили б чи спростували міфи. А поки що ми цілком можемо допускати, що Візантійський монастир був першим значним поселенням на території сучасного міста Дніпра.
Сучасність містичного острова
Ці привабливі легенди мають і своє продовження. У 1995 році на можливому місці монастиря був закладений хрест, а згодом була збудована церква Святого Миколая.
Знавці паранормальних явищ стверджують, що острів має енергетично інформаційну силу і що тут є декілька порталів в паралельні світи. Сюди з’їжджаються екстрасенси не лише з України, а і з усієї Європи. А ще біоенергетики говорять про сильну енергію в старих будинках, в фундамент яких використовували гранітні брили з острова.
Монастирський острів називають місцем сили. На найвищій частині острова стоїть один з найбільших в Україні пам’ятник Т.Г.Шевченку (1958 рік). Він також символізує сакральність цього місця не лише для Дніпра, а і для України. Історія Монастирського острову – чи не найпривабливіша легенда нашого міста. А можливо і бувальщина. Сьогодні він є улюбленим місцем для відпочинку. То, може, і в цьому є містична складова?
