Середа, 29 Травня, 2024

Культурна спадщина Дніпра – останній двоповерховий дерев’яний будинок

Один з найстаріших будинків Дніпра знаходиться Крутогорному узвозі. На перший погляд, це звичайний будинок, що залишився з царських часів. Насправді будинок №5 визнано об’єктом культурної спадщини, адже це останній двоповерховий дерев’яний будинок у Дніпрі. Далі на dnepr-future.

Як все починалось?

Історія будинку почалась в 19 столітті. На розі сучасних вулиці Вернадського та Крутогірного узвозу утворили велику садибу. За чутками, на металевій брамі садиби розміщувались цифри «1854». Саме тоді, ймовірно, придбали садибу. Перші знайдені документальні підтвердження свідчать, що вона була у володіннях дворянки Ольги Миргородської. Будинку №5 ще не було — на садибі тоді спорудили тільки великий одноповерховий особняк.

В 1871 році садибу купує Софія Іванівна Ковалевська — членкиня однієї з найзаможніших родин Катеринослава. У 1893 році на території садиби розміщувались Катеринославське губернське жандармське управління, у 1897 – 1а міська поліцейська частина, а вже у 1898 році тут зафіксоване розміщення Катеринославських відділень Дворянського земельного та Селянського поземельного державних банків.

Неймовірна історія будиночку

Невідомо у якому році побудували саме будинок № 5, але припускають, що його побудував Ковалевський, насамперед, для працівників банків. Банки орендували приміщення до 1900-х років, а потім самі Ковалевські використовували будинок для розміщення своєї прислуги та зберігання запасів. Про це свідчить внутрішнє планування: в будинку маленькі кімнати з низькою стелею, але зате з просторою кухнею і великим погребом, в якому стояв перший в місті “лєднік” – прообраз сучасного холодильника. Примітно, що попри спекотне літо 1864 року, коли дерев’яні споруди палали кожного дня, будинок все одно побудували з дерева. Ймовірно, власники хотіли побудувати його якомога швидше та дешевше.  

В 1891-1892 роках у місто завітали сильні проливні дощі. Крутогірний узвіз буквально змило потоками води. Але будинок вистояв! А вже після повені міська влада заборонила будувати дерев’яне житло та зобов’язала будувати з каменю.

Найцінніший елемент декору будинку – вензель (ініціали) “ВК”, який знаходиться під центральним вікном. Ймовірно, це ініціали власника Віктора Ковалевського. Цей дерев’яний декор є унікальним цінним артефактом.

Після смерті Софії Ковалевської садиба перейшла у спадок нащадкам, які здавали дерев’яний будинок №5 в оренду. За цей час в ньому встигли пожити багато поважних людей, а в 1915 році будинок здавався під розміщення приватної чоловічої гімназії Євгена Добровольського.

В 1916 році садибу купує купець Євель-Берко Юделев Шварц, але ми так і не дізнаємось про наміри купця, оскільки всі будівлі згодом націоналізували. Саме тоді будинок перепланували, збільшили кількість кімнат та перепрофілювали у житловий з комунальними квартирами. Першу та другу світову війну садиба пережила відносно спокійно та зазнала мінімальних втрат. В середині 1950-х почались зміни: звели новий будинок, знесли колишній особняк Ковалевських та планували знести й будинок №5. На щастя, ці плани не здійснились.

Будинок дожив до наших днів завдяки закляттю циганки

Те, як будинок достояв до наших днів дійсно диво. Ходять легенди, що цьому сприяло закляття циганки. Кажуть, що одного разу у двері заможних людей постукала циганка з маленькою дитиною на руках. Вона просила у господарів поїсти, але вони її дуже грубо прогнали. Після цього жінка прийшла до дерев’яного будиночка прислуги, де її потайки нагодували і дали переночувати. Перед тим, як піти, вона прошепотіла заклинання і сказала, що цей будинок, де її прийняли, простоїть століттями. Цікаво, що більше століття будинок не ремонтували, а він продовжує стояти. Хіба це не справжня циганська магія?

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.