Інженерні споруди, особливо грандіозні, завжди користуються підвищеною увагою пересічних громадян. Це красиво, масштабно та корисно. Найстаріший міст Дніпра, хай не у світовому, але у міському масштабі відповідає всім цим вимогам. Далі на dnepr-future.
Щоб не поплутати береги
Річка Амазонка відома, окрім розмірів, тим, що через неї не збудовано жодного мосту. На те є причини, наприклад, береги, які постійно руйнуються. Або сезон дощів, коли значно змінюються рівень води та ширина акваторії. Інша справа – Дніпро.
Наприкінці XVIII століття в Катеринославі виникла нагальна потреба з’єднати між собою правий та лівий береги Дніпра. З чогось і палиць було споруджено наплавний міст. Рух по ньому здійснювався лише в теплу пору року, користувалися мостом переважно тодішні човники, які постачали у місто промисловi та продовольчi товари. На зиму міст розбирали, і торговці пересувалися короткими перебіжками по льоду. Провесною і пізньою осінню – на плотах і човнах.
В 1884 керівництво міста за підтримки місцевих промисловців і підприємців (зокрема, Олександра Поля) зібрало суму в чотири мільйони рублів для будівництва стаціонарного мосту. Місто розвивалося, йому завжди були потрібні руда, вугілля, метал, будівельні матеріали. Міст на плавучих опорах ніяк не міг забезпечити потреби міста.
Щоб зрозуміти, що таке чотири мільйони рублів на той час, можна згадати роман Бориса Акуніна «Смерть Ахіллеса». Антагоніст головного героя Фандоріна – найманий вбивця Ахімас Вельде – був найнятий за мільйон урядом Російської імперії, щоб усунути знаменитого на всю країну генерала Соболєва. На цей гонорар Ахімас планував купити острів у Середземному морі. А тут – у чотири рази більше.
І міст вийшов таким, що його розмірам та величі дивувалися навіть приїжджі московські купці. Деякі з них просто боялися по ньому їхати, тому перед переправою випивали для хоробрості пару склянок горілки. Міст був двоярусним – по нижньому ярусу проклали залізницю, верхній призначався для пішоходів та гужового транспорту.
Мистецтво перетворення
У ХІХ столітті на будівництвах крали від душі. Але й примудрялися будувати за нормами та правилами. Міст простояв без ремонту та реконструкції 30 років. З початком Першої Світової війни було посилено несучі конструкції мосту. Після громадянської війни знадобилася серйозніша реконструкція. А після Великої Вітчизняної міст довелося будувати фактично наново. Багато жителів міста впевнені, що до початку 50-х років виконувала обов’язки мосту дерев’яна конструкція, а потім поряд з нею вибудували повноцінний металевий міст. Але це не так. Дерев’яною була лише частина мосту на місці зруйнованої німецькими снарядами. Також існував дерев’яний міст у районі нинішнього цирку на Набережній, який спорудили бійці Червоної армії після перемоги у битві за Дніпро. У 1961 році він, вже будучи закритим для пішоходів та транспорту, з невідомих причин спалахнув і був повністю знищений вогнем.
У 1977 внаслідок збільшення залізничного руху Старим мостом було побудовано міст-дублер, яким досі їздять пасажирські і вантажні залізничні склади. Тобто мостів стало фактично два. Для пропуску річкових суден мости оснащені спеціальною підйомною конструкцією.
Гарно, масштабно, функціонально. Це все про Старий міст. Що в офіційних муніципальних документах називається як міст №1.
