Розвиток телебачення в Україні на початку ХХ століття був обмежений слабкою електронною індустрією. Перший столичний державний ефір 1939 року ознаменував собою інформаційну трансформацію у межах населення УРСР. Після Другої світової війни медійні інновації торкнулися й нашого міста. “Суспільне Дніпро” вважається найстарішим регіональним каналом області. З 1955 року розпочалась неофіційна трансляція передач, яка надалі посприяла успішному медійному розвитку не лише на місцевому, але й на державному рівні технологічних інновацій. Далі на dnepr-future.
Етапи розвитку телевізійних технологій в Дніпрі
У зв’язку з низькими інвестиціями радянської влади в розвиток українських телекомунікаційних мереж, громадяни Москви мали змогу опанувати новий різновид поінформування раніше, ніж громадяни Києва. Зокрема й у Дніпрі місцевим жителям довелось почекати з налаштуванням відповідного процесу, який наштовхнувся на технологічні, фінансові та географічні перешкоди. Спершу пункт ретрансляції задумувалось обладнати на Соборній площі у Преображенському соборі. Оскільки на той час споруда перебувала у занедбаному стані, вежа Гірничого інституту деякий час виконувала функції телевізійної. У 1957 році розпочався регулярний показ передач після тривалих проблем зі стабільним сигналом. Завдяки спеціалізованому виготовленню інноваційного телевізійного та звукового передавача, силової та комутаційної апаратури глядачі здобули можливість чекати ефіри щовихідних. Встановлення перших пунктів лінії у Краснограді та Голубівці у Дніпропетровській області покращило перегляд лише частково, бо на екрані періодично продовжувало спотворюватись зображення, а то й зникати зовсім. Розв’язанням проблеми послугувало ухвалення рішення про будівництво першого телецентру. Місцева рада узгодила спорудження апаратно-студійного відділення, ультракороткохвильової радіостанції, фільмосховища та житлового будинку для роботи фахівців. У 1958 році зведення інженерно-архітектурної установи з комплексу споруд завершилось. Сталева вежа, висота якої становить майже 200 метрів, забезпечувала населення стабільним зв’язком в радіусі 60-70 кілометрів завдяки модернізованій конструкції приймальних антен. Опосередкована історія телеканалу “Суспільне Дніпро” бере свій початок саме з цього року. Після першого вступного привітального виступу голови міського виконавчого комітету Миколи Гавриленка почав стрімко розвиватися показ художніх науково-популярних та мультиплікаційних фільмів. Серед ранніх перспективних передач з’являються «За технічний прогрес», «Новини Дніпропетровщини», «Улюблені артисти кіно», «Народна творчість» та інші. У 1966 році телебачення нашого міста вийшло на мережу трансляції країн соціалістичного табору – «Інтербачення». Воно охоплювало глядачів з половини Європи. Дніпропетровська студія телебачення зберігала статус єдиного телемовця міста до кінця 1980-х років. У 2000-х роках він став основою для заснування 51 каналу, який згодом змінив свою назву на сучасну – “Суспільне Дніпро”.
Значення місцевого медіа через призму осучаснення телевізійних технологій
Наш місцевий філіал Національної суспільної телерадіокомпанії України залишається вагомим сучасним медіаресурсом для суспільства. Дніпровська регіональна дирекція поширює сигнал не лише на центр міста, а й на Кривій Ріг, Новомосковськ, Кам’янське, Нікополь, Павлоград тощо. Вона зберігає свою основну мету у задоволенні інформаційних потреб жителів, які залучаються в обговорення та розв’язання спільних регіональних проблем.
