Севастопольський парк у Дніпрі – це місце, овіяне численними легендами та загадками. Він дійсно заслуговує назви одного з унікальних меморіалів міста. Сьогодні парком  гуляють дніпряни, вигулюючи своїх собак, студенти хіміко-технологічного університету ходять пішки з одного корпусу університету в інший через парк, закохані довго сидять на лавах у затінку каштанів, спортсмени займаються на турніках, а діти грають на майданчику, але вночі парк не краще місце для прогулянок через місцевих хуліганів, які теж вподобали цей парк. Далі розповість dnepr-future.

За матеріалами історика, краєзнавця Максима Кавуна та кандидата філологічних наук Любові Романчук.

Парк-цвинтар

Майже всім мешканцям Дніпра відомо, що раніше на місці сучасного парку було велике кладовище. Корінні жителі міста розповідають, що при проведенні будівельних  робіт під землею знаходять давні могили та людські кістки. Також в міських архівах є інформація про те, що під Севастопольським парком знаходиться 6 рівнів поховань.

Останній такий випадок був у 2017 році, що викликало резонанс у всіх ЗМІ Дніпра. Недалеко від парку комунальники під час викопування траншеї розкопали людські рештки та декілька гробів часів Кримської війни. Тоді рештки були перепоховані ритуальною службою.

Історія парку

Під час Кримської війни тодішній Катеринослав був важливим стратегічним пунктом. На території міста знаходилися декілька військових шпиталів, до яких привозили воїнів, отримавших бойові рани на фронті. Велика кількість поранених з кримського півострова помирала у лікарнях. Воєнні шпиталі знаходилися на той час у лікарні Мечникова та палаці князя Потьомкіна. Загиблих воїнів ховали на лікарняному кладовищі, яке знаходилося на території сучасного Севастопольського парку.

На цьому місці також були поховані турки, англійці, французи. А з часом недалеко від військового цвинтаря стали ховати звичайних мешканців Дніпра та представників еліти, тобто членів  заможних та відомих родин. За інформацією істориків на цвинтарі поховано більше сорока тисяч воїнів Кримської війни та тисячі мешканців нашого міста.

Лазаревська церква

Цікавим історичним фактом є те, що 1863 року на честь воїнів-захисників, що обороняли місто Севастополь, на прилеглій до цвинтаря території було зведено часовню.

 А вже у 1865 році за бажанням Олександра ІІ будівлю перетворили на невелику Лазаревську церкву з дзвіницею. Біля входу в церкву було вибито напис, що вказував на те, що її збудував віце-губернатор міста Катеринослава Миколай Баранович коштом добровільних пожертв. Також даний напис повідомляв про візит великого князя Миколая у 1863 році, а того ж року імператор Олександр ІІ також відвідав церкву та цвинтар, зробивши пожертвування від себе та своєї дружини. Досі лишається невідомо наскільки цей факт є достовірним.

1894 року церква була добудована, з’явилася двоярусна дзвіниця.

Цвинтар для еліти

З часом під цвинтар були захоплені також інші вулиці міста, а саме Сімферопольська,Чернишевського, Фурманова, а ще згодом цвинтар став елітарним.

Проспект, який утворювали вищезазначені вулиці став домівкою для дворян та освічених представників міста, які оселилися на верхівці гори над Дніпром.

Тоді кладовище можна було розділити на військове, елітне та громадянське (для бідняків).

На центральній алеї було встановлено склепи, які мали білі мармурові пам’ятники, які більш ймовірно виготовляли за кордоном.

В одному зі склепів батьками померлої дівчини було відтворено обстановку її дитячої кімнати. Але всі склепи було розграбовано після революції.

Також на цьому цвинтарі незаконно ховали постраждалих від голодомору. Тіла були закопані не дуже глибоко, так як люди, що виконували поховання були дуже ослаблені голодом. А останній період поховань на цьому цвинтарі відбувся під час другої світової війни. 

Забуття та відродження

Закрили цвинтар у 50-х роках дев’ятнадцятого століття та почалися роботи з ліквідації парку. Родинам похованих на цвинтарі повідомили, що вони мають перепоховати свої рідних. Почалися протести, але це нічого не змінило. Представники влади не хотіли брати до уваги значущість кладовища для нашої історії.

Архітектор Петров спроектував та подарував Дніпру пам’ятник солдатам Кримської війни, який було виготовлено з матеріалів, які привезли з самого Севастополя.

Також було встановлено тріумфальну арку, яку згодом було зруйновано при невідомих обставинах.

Таємниці парку

Найбільшою загадкою Севастопольського парку є таємниче зникнення церкві імені воскресіння Лазаря. Є декілька версій подій стосовно подальшої історії церкви.

Існує найбільш поширена версія про те, що у тридцятих роках церкву закрили, а потів вона згоріла від снаряду під час другої світової.

У другій версії йдеться про те, що церква, побудована з цегли просто зруйнована часом та розібрана цеглина за цеглиною  жителями міста.

Найбільш загадковою є версія про те, що церква просто пішла під землю і знаходиться там й досі.

Існує легенда, що у 1953 році при побудові парку на місці колишнього цвинтаря усі хрести прибрали, церкву намагалися підірвати три рази, але не вдалося. Тоді вирішили її засипати, а на місці кургану встановити монумент героям оборони міста Севастополя. До того як засипати Лазаревську церкву, всередину неї було поміщено обеліски з цвинтарю, а також надгробні плити.

На рідкість ця версія була підтримана істориками й краєзнавцями О. Троценком та М. Кавуном.

Пошуки зниклої могили

Також, вважається, що зникла могила Олександра Поля, прилюдно похованого у 1890 році на цьому ж цвинтарі, також знаходилася в будівлі напівзруйнованої церкви. Більше одного десятиліття триває пошук цієї могили.

У 1997 році було знайдено останки невідомого чоловіка під час реконструкції Севастопольського парку. Ширилися чутки, ніби в ньому впізнали Олександра Поля, але після проведення експертизи було з’ясовано, що останки йому не належать.

Існує думка, що все ж таки Поль похований у склепі зниклої церкви, а поряд з ним поховані такі відомі діячі, як Манжура та Кащенко. Але, на жаль, ця версія довгий час буде залишатися лише легендою, що є логічним, так як ніхто не буде проводити розкопки кургану найближчим часом.0

Тільки на сьогоднішній день меморіальний Севастопольський парк залишили у спокої. Тепер на алеї встановлені нові лави і місце стало тихим тінистим сквером, де можна відпочити з родиною в сонячний день.