Вівторок, 19 Березня, 2024

Скульптор Володимир Наконечний

Прикрасою кожного міста є мистецькі витвори на його вулицях. Чим більше пам’ятників і скульптурних композицій,тим престижніше воно виглядає. А ще це значить, що тут дбають про пам’ять, з повагою ставляться до історії і поважають видатних діячів, що були причетні до розвитку , чи розбудови даного міста, пише dnepr-future.com.ua.

У Дніпрі є пам’ятники, які вже стали знаковими. Серед них роботи скульптора Володимира Наконечного. Їх було б набагато більше, якби доля дарувала авторові довше життя…

Кілька дат з біографії

Місце народження Володимира Наконечного – село Лозна , Уланівський ( нині Хмільницький)  район, Вінницька область. Дата –  8 березня 1956 року. 

1975-1985 роки навчання в Київському художньому інституті з перервою на службу в армії.

З 1985 року постійно проживав у місті Дніпропетровську ( Нині Дніпро) .

1991 рік приніс перемогу у конкурсі на пам’ятник Дмитру Яворницькому. 

У 2008 році переміг у конкурсі на скульптурну композицію Івану Мазепі,  гетьману України, та Карлу ХІІ, шведському королю. 

З 1985 року брав участь в  багатьох обласних, всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних та міжнародних  виставках. 

2006 рік – персональна виставка у Києві.

2007 рік – персональна виставка у Дніпрі.

2011 рік – персональна виставка в Кам’янському. 

2021 рік готується персональна виставка у Дніпрі. 

Його роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Дніпровському художньому та історичному музеї імені Яворницького, в музеї історії міста Кам’янске,    дирекціях виставок та приватних колекціях.

Володимир Наконечний працював в монументальній, станковій скульптурі. Багато його робіт в дрібній пластиці . Це бронза, дерево, камінь.

Про скульптора з перших вуст

Найбільше знає про скульптора його дружина, мистецтвознавця Олена Годенко -Наконечна. Бо тільки близьким людям відомі муки творчості, пошуків, натхнення, розчарувань, які  переживає Художник, прокладаючи шлях до реалізації свого задуму. 

Дякуючи Олені наше місто отримало такого талановитого скульптора, тому що після інституту Володимир Наконечний поїхав за нею до Дніпропетровська.

Вона завжди підтримувала чоловіка в усіх проектах і він мав на неї великий вплив , особливо в  осягненні української історичної тематики.

Із спогадів

Олена Годенко- Наконечна  згадує період навчання в Художньому інституті. Це були радянські часи. Україномовний студент Володимир Наконечний взяв тему для диплому – Степан Ковнір,  українське бароко . Архітектор – кріпак, який працював в Києво-Печерській лаврі. В інституті  наче і була українська тематика, але це не віталось. Тому диплом він присвятив байкарю Глібову. І перевів  цю роботу в дуб.  Ця композиція є в родинній колекції.

Але давньою історією, історією Київської Русі Володимир став ще більше цікавитись після отримання Україною незалежності. Це був для нього такий важливий і довгоочікуваний період. Здавалось, що в часи незалежності повинно було все швидко змінюватись і українська історична тематики мала б стати затребуваною і в скульптурі. Якісь радянські кірови-калініни мали швидко зникати з нашого простору. І Наконечний чекав цього, працював над українською тематикою. Мріяв зробити пам’ятник лоцманам, Мазепі, який теж бував у нашому місті. Українські гетьмани ніде не були відображені, тому його просто захопила тема гетьманства, козацтва, тема  історії України. 

Його цікавили історичні постаті, він багато читав. Слов’янська давнина,  міфологія , в нього є образ Лади, богині , дохристиянський птах. У нього залишилось багато ескізів , але не було такого запиту, не було фінансування, щоб реалізувати ці проекти. Байду – Вишневецького він робив  теж як проект пам’ятника – є така станкова в нього робота. Думав, де його поставити, на Хортиці, чи тут, в Дніпрі. Є образи сучасників, Марії Приймаченко. Є Махно – фігура неоднозначна в історії України, проте він цікавився суперечливими постатями., хотів запропонувати в Гуляй-полі поставити йому пам’ятник. Пам’ятник Івану Сірку планував подавати на конкурс у Харкові, розробляв ескіз пам’ятника Калнишевському  для Петриківки. Вже зробив ескіз пам’ятника  Я.Погрібняку, архітектору , який побудував собор без єдиного цвяху у Новомосковську. Проект пам’ятника засновнику міста Павлограда козаку  Хижняку, була ідея поставити козака Мамая в центрі нашого міста, замість пам’ятника Леніну, який тоді ще стояв на центральній площі. Останній грандіозний проект – це пам’ятник Мазепі і шведському королю Карлу ХІІ на полі Полтавської битви. Проект виграв конкурс. організований за  ініціативою тодішнього президента В. Ющенка. Але після його переобрання проект так і залишився нереалізованим. Хоча місцева громада його активно підтримувала.

Дмитро Яворницький

О. Годенко-Наконечна добре пам’ятає,  як на конкурсі пам’ятнику Яворницькому  проект В. Наконечного був сприйнятий неоднозначно. Це був перший пам’ятник часів незалежності у нашому місті. Конкурс відбувся  в 1991 році,напередодні незалежності, потім були події ГКЧП. Тому виникли питання і до проекту, чому Яворницький босий, в шароварах,чому історик тримає козацький хрест. Скульптор пояснював, що цей пам’ятник меморіальний, на могилі, там не може бути якоїсь бравої героїчної постаті. Він тримає свій хрест, козацький надгробний, що символізує і скорботу над козаччиною, яка була знищена. 

Сам Яворницький, описуючи вимоги, за яких брали козаків до війська, випробовував себе , перепливав Дніпровські пороги, одягав козацькі строї, вживався в цей образ. Тому скульптор об’єднав у своєму задумі трагічну долю козаків і самого Яворницького. Така була ідея.

 Зараз цей пам’ятник  став символом міста. 

В скорботі і печалі

У 2007 році на житловому масиві «Перемога» стався вибух газу у багатоповерховому будинку, який забрав багато життів, в тому числі і дитячих.

На місці зруйнованого будинку зараз побудували храм « В скорботі і печалі втіха»,  а поруч – меморіал авторства Володимира Наконечного. Трагічна подія знайшла відображення в  композиції, на якій два янголи тримають мертву дитину на руках.

Мамай

Олена Годенко- Наконечна  розповідає, що потужною серією робіт у творчості скульптора  стала тема Мамая. В. Наконечний зацікавився темою ,  став занурюватись глибше в історію, в прадавнину. Мамай – це давній образ. Можливо йде від Скіфії. Можливо це той Мамій, чи кельтський  бог Кернон , який зображався в позі лотоса. Це східні мотиви, а можливо навпаки, місцеві мотиви. 

Так народився проект «7514», який він реалізував до свого 50-річчя, а потім ще чотири роки працював над продовженням теми, аж до своєї  смерті. Деякі роботи досі ніхто не бачив. Олена зараз готує персональну (посмертну) виставку і переводить їх  в бронзу. Серія “Мамай” налічує десь п’ятнадцять Мамаїв у бронзі і ще в інших матеріалах – всього близько двох десятків. Вийшла така потужна Мамаїана

За давнім слов’янським календарем ми живемо зараз в 7529 році . Українська народна пам’ять  зберігає саме такий відрізок свого історичного  часу. Коли Наконечний реалізовував свій проект з Мамаями, то був саме 7514 рік українського календаря.

 Ідея проекту – показати Мамая як першопредка , чоловіче віддзеркалення мами, матері, берегині. Мамай воїн, батько роду . В цьому образі зібраний дух предків з архаїчної давнини. Тотем, Богатир, першопредок, характерник, запорозький козак. Його простір – степ, його воля-кінь, його думи – поза земним. Саме таким прагнув показати Мамая Володимир  Наконечний в своїх композиціях цього циклу. 

Проект пам’ятника для Києва – була така ідея, Мамай сидить з бандурою в позі лотоса, а над ним Берегиня тримає рушник – покрова. Мамай – дохристиянський образ, а Богиня – християнського періоду.

 В цій композиції  – об’єднання двох культурних епох. 

Скульптор планував, що на цьому  рушникові можна намалювати вишивку  емалями,  Така висока вертикальна композиція , яка символізує об’єднання двох епох. 

Мамаєм ще називали пам’ятники, які ставилися на курганах. Наконечний  мріяв на всіх курганах, які збереглися, поставити пам’ятники Мамаям. На його могилі, яка оформлена в вигляді невеличкого кургану,  сьогодні сидить один з його Мамаїв в позі лотоса, з думами про неземне…

Маленький принц

У парку імені Лазаря Глоби , що в центрі міста, на невеликому озері стоїть скульптурна композиція «Маленький принц». Вона зроблена за мотивами відомого твору Антуана Сент-Екзюпері. Хлопчик з трояндою сидить на кулі. Це – його планета і його улюблена квітка, за якою він доглядає.

 Скульптурна композиція гармонійно вписалась в парковій зоні . Парк, на жаль, сьогодні потребує повного відновлення. А скульптура маленького принца – це нагадування про те, що свою планету треба прибирати, як робив це вигаданий герой. 

Пам’ятник Мільману. 

У місті є ще один пам’ятник авторства Володимира Наконечного – Б. Мільману , одному з  будівельників Дніпровської набережної. Саме він входив до групи інженерів, які запропонували прокласти єдиний колектор водопроводу, каналізації ,газопроводу та різних кабелів впродовж берегової лінії. Реалізація цього проекту була економною і раціональною. 

Пам’ятні  дошки 

Меморіальні дошки авторства скульптора, їх багато по місту. Постаті, в основному, історичні. 

Дошка  Івану Манжурі,  українському поету, фольклористу, лексикографу, перекладачу, етнографу, журналісту. Він був істориком і соціологом, професійно збирав гербарії флори Катеринославщини. Літературний псевдонім Іван Калічка.

Пам’ятна дошка Андрію Фабру, губернатору Катеринославської губернії. 24 січня 1847 року Андрія Яковича Фабра було призначено катеринославським цивільним губернатором. 1857 року Фабр вийшов у відставку. Ця фігура зацікавила скульптора і він планував зробити скульптурну композицію.

Як розповідає його дружина, була така мрія  спільно з архітектором Сергієм Полюшкіним зробити пам’ятник Фабру не на постаменті, а просто скульптуру на вулиці, наче він просто  вийшов на проспект. Але для цього треба , щоб місту сподобалась ця ідея.

Меморіальна дошка засновнику митної академії академіку Петру Падуну, вченому Федору Абрамову на будівлі  інституту природокористування, Михайлу Решетньову, конструктору космічних апаратів, який  працював у команді Корольова. У нашому місті навчався у  школі, на якій і розмістили меморіальну дошку.Наконечний не встиг її завершити. Завершив роботу скульптор Гарнік Хачатрян.

Дошка Валерію Підмогильному, яка дивним чином десь загубилась. Мала бути на приміщенні Університету імені Олеся Гончара . О. Годенко- Наконечна навіть зверталась до прокуратури , але дошку так і не знайшли. Вона була готова,  зроблена, відлита на заводі. Мистецтвознавиця продовжує пошуки.  Це була чудова робота.

Барельєф Композитору Баху – на алеї композиторів біля Будинку органної і камерної музики.

Є такі  бронзові роботи, які ще ніхто не бачив, деякі мармурові роботи, останні,  незавершені, переведені в мармур , будуть зовсім новими для відвідувачів майбутньої виставки. 

Нереалізоване 

З розповіді дружини,  Володимир Наконечний працював над ще однією цікавою ідеєю – пам’ятник Якиму Погрібняку, який побудував Новомосковський собор . Він козак, самородок, мав хист до будівництва. Спочатку  Погрібняк зробив такий храм з очерету і показав козакам,  а потім реалізував це в дереві, без жодного цвяха. Яким Погрібняк мав оригінальну зовнішність: високий, худий, і в композиції-задумі Володимира він мав стояти прямо біля собору. Висока худа фігура з піднятою догори головою, дивиться на свій собор, наче сам вражений своєму витвору. 

Наконечний входив в тему, вживався, хапав ідею і мав своє оригінальне бачення. Він відчував образ і надавав йому певної інтонації. 

 В нього багато модерних робіт. В дев’яності роки він став лауреатом міжнародної виставки «Пан-Україна»,  яка була в Дніпрі . Згідно рішення  міжнародного  журі, він отримав першу премію за роботи модерністські. 

З самого початку своєї творчості Наконечний робив скульптури в матеріалі – в бронзі, в мармурі. Цим він різнився серед місцевих митців, які працювали,в основному, в гіпсі. 

Він встиг зробити за свої 54 роки понад 100 робіт. Скульптура – це кропіткий процес, який займає багато часу, тому така творча  продуктивність  вражає.

Донька скульптора – відома художниця Л. Наконечна. Зараз  її персональна виставка проходить  в Національному художньому музеї України в Києві. Готує виставку у Дніпрі. 

Була ідея назвати одну з вулиць міста іменем Наконечного. Поки вона не реалізована. Як і меморіальна дошка самому Володимиру Наконечному.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.