Парк живих та мертвих або циганський парк, як його називають жителі, розташований в центрі району з багатим кримінальним минулим – Амура. Тут оригінальні скульптури в стилі примітивізму сусідять з поганою славою героїв місцевих легенд і всепоглинаючої скорботи про долі тисяч людей, вбитих та похованих тут із різних причин. Розкриваємо секрети таємничої міської локації, пише dnepr-future.com.ua.
Другий Бабин Яр: військове кладовище
Старожили подейкують, що парк почався з невеликого кладовища, де місцеві жителі ховали своїх близьких. У роки Великої Вітчизняної війни кількість поховань різко зросла.
Нацисти сотнями розстрілювали тут військовополонених всіх національностей. За словами представника ромської громади, в період окупації Дніпра з 1941 до 1943 року свій останній притулок тут знайшли:
- Не менше 300 євреїв та 500 циганських сімей.
- Близько 50 румунів і 200 поляків.
Німці ховали на цвинтарі й своїх загиблих солдатів, визвольна армія — своїх. Окремо нікого не ховали. Тіла просто скидали в глибокі загальні ями, формуючи братські могили. Іноді їх укладали в траншеї, нашвидку засипавши землею. Людей упереміш з трупами домашніх тварин.
Активісти підпільного руху і комсомольці також були розстріляні та поховані на старому кладовищі. Саме тому місце назвали другим Бабиним Яром.
Лихі дев’яності: бандитські розборки в старому парку
Після війни кладовище розрослося, перетворившись в густий, запущений парк. Більша його частина була засипана сміттям: міська влада не поспішала заганяти сюди людей і техніку, були місця важливіші за це. Кладовище поступово перетворилося на звичайне міське сміттєзвалище.
У період лихих дев’яностих воно стало також місцем кримінальних розборок. Тут призначали зустрічі, «забивали стрілу» місцеві кримінальні авторитети. Переговори часто закінчувалися перестрілкою. Загиблих ховали під купами сміття, серед старих могил.
Варто згадати, що Амур (нині — Амур-Нижньодніпровський район) був батьківщиною Олександра Мільченко, більш відомого в кримінальному середовищі під прізвиськом Матрос. Кличку свою отримав, коли пригнув на спір з обриву в Дніпро, навіть не вміючи плавати. Дивом вижив і став лідером серед підлітків. Подорослішавши, сколотив банду з любителів вуличного футболу на Амурі, став першим рекетиром в історії колишнього СРСР.
Тут, на старому кладовищі, Матрос зі своїми подільниками налякав свою першу жертву, власника пивного кіоску. Одягнувши йому на шию похоронний вінок і направивши в груди жертві пістолет, Матрос пообіцяв відрізати переляканому чоловікові вуха. Жертва погодилася сплатити данину.
У листопаді 1997 року Матрос помер за дивних обставин. Після завершення кримінальної епохи в парку почалася майже мирне життя.
Реконструкція парку: з миру по нитці
На зорі нового століття позбутися сміттєзвалища у себе під боком вирішила місцева громада ромів. У далекому 2003 року вони не тільки зібрали кошти на прибирання, а й звернулися в міський архів, щоб розшукати відомості про одноплемінників та представників інших націй, убитих тут.
Цигани загнали в старий парк вантажівки, доверху заповнивши їх сміттям. Вивезли десятки тонн відходів, що склало близько 370 «КамАЗів» з причепами. На прибиранні працювали понад 40 людей в респіраторах. Стояв нестерпний запах сміття та плоті, що розкладається. У процесі збирання знайшли свіжі людські останки.
Місце розчистили й встановили на території парку оригінальні ліпні скульптури. Автором була Раїса Кузнєцова, голова ромської громади «Терне Ягор’я». Тут є:
- Скульптура циганської родини.
- Фігура цигана-коваля, який за переказами викував цвяхи для хреста Ісуса Христа.
- «Живе джерело» сліз діви Марії.
- Герої мультиплікаційних фільмів — «Пригоди капітана Врунгеля», «Кунг-фу панда» та інші.
- Герої дитячих казок.
- Інсталяції на військову та релігійну тему.
Скульптури створювалися з дроту, цегли та цементу, розфарбовували вручну. Пізніше, творці дитячого містечка в центральному парку імені Лазаря Глоби приїжджали сюди, щоб «перейняти досвід».
У парку з’явилася меморіальна дошка з іменами загиблих воїнів, футбольне поле та навіть органний зал. Довгий час порядок підтримувався силами місцевих жителів. Саме в цей період місце набуло свою назву «парк живих та мертвих».
Наші дні: запустіння й неясні перспективи
На жаль, ініціатор благоустрою старого парку пішла з життя. Починаючи з 2013 року, він перетворюється на пустку. Купи сміття раз у раз з’являються там, де раніше панував порядок. У темний час доби варто триматися якомога далі від цих місць. У парку часто збираються представники особливих верств населення — люди, які вживають алкоголь та наркотичні препарати.
Сьогодні парк справляє важке враження. Судячи з реконструкцій міських зон відпочинку, що проводяться владою Дніпра, можливо, черга дійде й до старого парку-кладовища. За словами Михайла Ломоносова, народ, який не шанує свою історію, не має майбутнього. Парк живих та мертвих вартий уваги та поваги сучасників.
