У період з 1901-го по 1902-й рік на розі між вулицями Олександрівська (більш відома як Артема, а нині – Січових Стрільців) і Поліцейська (зараз Шевченко) зводиться великий комплекс з двох 3-х поверхівок, корпуси яких будувалися з квартирами та внутрішніми магазинами. Масштабне будівництво організовує відомий у Катеринославі фармацевт та аптекар – Костянтин Ігнатович Стефанович, він був у цьому напрямі одним із найкращих.
Процес ліпного оздоблення фасадів та інтер’єру внутрішнього приміщення на вулиці Олександрівській виконувався під керівництвом скульптурних майстрів – Н. А. Фомічова та С. Е. Редлера, у той час як імена тих, хто працював над архітектурою всієї будівлі до сьогодення встановити так і не вдалося. Далі на dnepr-future.
Зведення комплексу та початок проблем з нерухомістю у місті
Завершити зведення комплексу на розі за один раз не вийшло. На початку минулого століття у місті розпочався період нерівномірного збільшення будинків, яке принесло свої проблеми – порівнюючи зі зростанням населення, з одного боку ціни на необхідні будівельні матеріали та місця підвищилися, а з іншого боку квартири сильно подешевшали, через що багато з них тривалий час залишалися не заселеними. Костянтин Стефанович не лише успішно протистояв у ситуації, що склалася в Катеринославі, а й придбав в орендарі кілька громадських організацій, які хоч і за зниженими ставками, але приносили йому дохід.
У нових корпусах розміщується Катеринославське відділення імператорського музичного товариства разом із училищем, Товариство посібника для бідних євреїв (більш конкретно – ремісникам Катеринослава), разом із Товариством із взаємним помічництвом серед катеринославських прикажчиків. У цьому самому приміщенні на першому поверсі розміщується й особиста аптека Стефановича. У період кінця 1900-х років, коли ситуація з купівлею нерухомості серед міського населення поступово покращується, у комплексі розмістили вже зовсім інший прошарок суспільства. З 1908 року тут починає свою роботу губернське Акцизне управління.
Після трагічної смерті К. І. Стефановича в серпні 1916 року володіння ділянкою переходить його спадкоємцям. 23 грудня 1916 року вони виставляють на продаж фамільну справу – аптеку. Покупкою цікавиться місцевий дворянин, член Міської Управи А. Б. Гротто-Слєпіковскій. Угода зі спадкоємцями Костянтина Ігнатовича стане основним чинником для початку сильних скандалів. Місто особисто розраховувало на купівлю аптеки та подальшому перетворенні її на одне з муніципальних підприємств, а тут високопосадовець міста без особливих проблем проводить таку угоду. Проте розвитку скандал так і не отримав, забувшись у проблемах країни періоду лютого 1917 року.
У період 1920-1930-х років комплекс двох 3-хповерхівок використовується виключно інтенсивно. Тут розміщується управління Криворізького гірського округу аж до 1925 року, Губмедторг (або Аптекоуправління) з особистою лабораторією та аптекою №5 (аптека Стефановича). Тут з 1923 року починає свою роботу Музичний технікум разом із професійною школою, в якому навчається понад 200 студентів. Всередині школи є концертний зал із досить пристойним зовнішнім виглядом, тут виступали не лише учні технікуму, а й приїжджі з інших міст зірки. У будинку тривалий час був житловий кооператив, працював і гуртожиток дитячої комісії.
На роботу училища не впливає навіть війна
У роки німецької окупації тут працює училище, яке наприкінці 1942 року реорганізується під музично-драматичну школу та Художнє училище з досить ущільненим розміщенням. Після завершення війни з усіх відділів Міської управи, що раніше знаходилися тут, адміністративним залишається лише корпус на розі вулиці Шевченка.
Все інше, що стосувалося вулиці Артема, майже повністю (крім аптеки №5 Стефановича та їдальні №1708) займають відтепер житлові квартири дніпряни. До сьогоднішнього дня корпус є сучасним бізнес-центром з торговими відділами на першому поверсі комплексу.
