Перлина української архітектури в самому серці міста Дніпро – будинок Хреннікова. Цей будинок знайомий кожному мешканцю міста, в якому тепер працює відомий готель – «Україна». З 1996 року готель реорганізований у гранд-готель із п’ятьма зірками. Далі на dnepr-future.
Будівля із самого початку була побудована як дохідний будинок, який належав меценату та комерсанту Володимиру Миколайовичу Хреннікову.
Будинок Хреннікова – головна візитівка нашого міста
На початку XIX сторіччя ділянка під будинком Хреннікова належала годинниковому майстру Федору Ковальському, першому в Катеринославі майстру. Вже в середині XIX сторіччя ділянкою володів Прокоп Андрійович Білявський. Купець першої гільдії на цьому місці побудував торговельну лавку на шість магазинів. Після смерті Прокопа Білявського практично всі його володіння перейшли до дочки на ім’я Любов.
На початку 1870-х років Любов Білявська вийшла заміж за купця Миколу Хреннікова. За освітою та своїми поглядами він відносився до української інтелігенції. У пари народилось троє дітей: син Володимир та дочки – Марія та Віра. Остання померла в досить ранньому віці. Сама ж Любов Хреннікова померла у 30 років та все своє майно заповідала дітям.
Торгівельний ряд, розташований на розі вулиці Первозванівської (нині це вулиця Короленко) та Катерининським проспектом належав Володимиру Миколайовичу Хреннікову. Тут розташовувались збройний, бакалійний, магазин фарб та лаків, галантерейний, магазин посуду та кондитерська.
Наприкінці 1990-х років Володимиру Миколайовичу прийшла думка щодо будування на цьому місці дохідного будинку. Для здійснення свого задуму в 1909 році він викуповує половину ділянки у сусіда з боку проспекту Івана Стрекозова. Це надає можливість розширення горизонтів для майбутнього будівництва.
Коли в Катеринославі в 1906 році процвітає товариство «Просвіта» Хренніков разом з істориком Дмитром Яворницьким увійшли в його перший склад. Саме Дмитро Яворницький був ідейним натхненником. Вважається, що саме з його подачі прийшла ідея збудувати будівлю в стилі «українського модерну».
Закладання фундаменту під будівництво нової будівлі відбулось 30 жовтня 1910 року, але виконання робіт затягнулись у часі і остаточно завершились лише восени 1913 року. Підготовчі роботи були розпочаті негайно, але один з орендарів тягнув із переїздом та продовжував торгівлю в крамниці на земельній ділянці, не дивлячись на те, що договір оренди не було продовжено. Щоб не затягувати з будівництвом, Хренніков розпочав розбирати дах та частково стіни, але арендатор подав в суд за завдані збитки. В судовому процесі Хреннікову вдалось перемогти лише в 1911 році.
Також виникали складнощі і з міською владою. Під час будування з’явилась необхідність зайняти тротуар, але можновладці відмовили в оренді землі. Більше того, навіть оштрафували Володимира Миколайовича за незаконне та неузгоджене з владою використання саме цієї землі. Тоді на поміч першого мільйонера Катеринослава прийшов Дмитро Яворницький, який завдяки своїм знайомствам зміг домогтись дозволу на оренду землі та продовження робіт.
Архітектурна композиція фасаду будівлі
Будинок мав призначення ділового центру, який би поєднував в собі розважальні, торговельні та зони відпочинку. На першому та другому поверсі планувалось розташувати магазини. На третьому і четвертому – конторська зона. В будинку була власна театральна зала, вхід до якого здійснювався з Первозванівської вулиці. Проект розробив сам Володимир Хренніков, але основним натхненником та ідеолог був Дмитро Яворницький. Саме завдяки видатному історику-краєведу розповсюджувався український архітектурний модерн по всій території Придніпров’я. Для розробки проекту будівлі також запрошувались архітектори з Петербургу – П.П. Фетісов та Л.Л. Хойновський.
На основі однієї ідеї всіх митців було створено складний цілісний ансамбль. Білі стіни із вирізаними в «трапецієвидній» формі вікнами. Завершувались стіни дерев’яними різними кронштейнами та покритою черепичним аспідним дахом. Декілька місць фасаду прикрашали башти з увінчаними шпилями, які нагадували старовинне будування запорізьких церков. Аналіз архітектурної композиції будинку Хреннікова дозволяють стверджувати про те, що автори мали за мету придати будівлі не тільки надзвичайний монументальний характер, але й створити і увіковічнити таким чином монумент слави Запорізької Січі.
На початку 1914 року в театральній залі будинку Хреннікова запрацював кінотеатр, який мав назву «Паласс». Торгівельні приміщення також мали дуже високий попит. У листопаді 1914 році Володимир Хренніков виділив четвертий та п’ятий поверхи свого будинку під воєнний госпіталь, але втілити у життя ідею не вдалось через непридатність приміщень. Замість цього тут створили комітет по збору коштів на допомогу армії та склади на пожертвування.
В 1918 році Володимир Хренніков покинув Катеринославську губернію. Зі встановленням в місті радянської влади будинок націоналізували. У 1920-1930 роки тут розміщувались контори різних підприємств, а також адміністративні організації. З 1925 року відродилась робота магазинів.
В 1922 році в будинку було відкрито міський художній музей. Це вже друга спроба його відкриття, перша відбулася у 1914 році. В театрі було розміщено клуб «Молодий ленінець», де показували стрічки та агітаційні постановки. З лютого 1927 року в театральному залі запрацював театр юного глядача «Піонер».
В 1933 році театр і кінотеатр було реорганізовано. Кінотеатр модернізували в звуковий, який вже мав назву «Жовтень», а театр вже був під назвою – театр юного глядача.
В кінці 1936 року Художній музей переїхав з будинку Хреннікова до будівлі по вулиці Шевченко, де знаходиться і по нині.
Доля будинку за часів Великої Світової та Вітчизняної війни
Під час Великої Вітчизняної війни будинок Хреннікова практично не постраждав, після боїв за місто в серпні-вересні 1941 року будівля була оголошена власністю Рейха.
В жовтні 1943 року під час звільнення міста колишній будинок Хреннікова підпалили німецькі сапери, після чого від будівлі залишились лише стіни із кіптявою. Лише в 1949 році архітектору В.А. Зуєву було доручено проект відновлення готелю.
Відновлення будинку Хреннікова
В 1952-1953 роках було завершено відновлення будинку з максимальним дотриманням зовнішнього вигляду попереднього вигляду стін, але з максимальним спрощенням рішення у вигляді покрівлі даху.
В 1954 році було відкрито готель, який нині називається «Україна». Мешканці міста вимушені були потроху звикати до нового, значно спрощеного дизайну, вигляду будівлі. Всі малі башти даху були замінені барочними фронтонами. Замість кутової башти з’явився важкий чотиригранний намет, зникли балкони на головних фасадах.
Планування всередині будівлі: корпус театральної зали надбудували до чотирьох поверхів. На першому поверсі було розміщено ресторан з окремим входом, верхні поверхи будівлі були перебудовані під номери готелю. Складне планування з малими та великими кімнатами, а також великими залами було замінено на коридорне планування з досить маленькими кімнатами під готельні номери.
