Зовсім не новиною є те, що ставлення до історичних будівель у Дніпрі є або індиферентним, або відверто негативним. Само по собі місто рясніє пам’ятками архітектури. Вони є на кожному проспекті та вулиці, беручі свій початок від будівель часів Катерини II до дореволюційних маєтків та п’ятиповерхівок часів сталінського ампіру. Як писав у своїй книзі “Джентльмен в Москві” Амор Тоулз – “Земля обертається, та світ змінюється”. Наразі головною прерогативою є багатоповерхівки, офіси та відкриті простори зі скла, бетону та металу. Історичні будівлі стають для обивателя архаїкою та елементом ажурного відбитка давно минулої епохи, а межі простору, лад у якому турбує пересічного громадянина, закінчується його оселею, але й це не завжди, пише dnepr-future.com.ua.
З плином часу історичні пам’ятки виходять з експлуатації, а ніякого ринкового резону вони не мають. Естетика та семіотика, що залишаються в будівлях минулого, турбують лише невелику меншість, що нічого не владна вдіяти у порівнянні з мовчазною більшістю, яка перебуває у стані постійної атараксії та культурної летаргії.
Деструкція, до якої приречене усе, що народилось або було створено, не оминула й фасади та інтер’єри архітектурних пам’яток Дніпра. Якщо дивитись на повну картину ставлення до подібних ансамблів, можна вбачити парадигму імітації підтримки, а потім знищення за неможливістю відновлення стану будинку. За класикою законів локального ринку, на місці неліквідної пам’ятки буде утворений архітектурно-огидний центр шопінгу, що в культурного елементу населення буде викликати рішучу ідіосинкразію.
Останнім прикладом подібного ставлення до залишків архітектури минулих століть є ситуація зі спотворення фасадів будівель на Звивистій вулиці. Чотири історичних мікромаєтки були пошкоджені будівельними роботами та нанесенням теплоощадного покриття. Результатом утеплення стало знищення, пошкодження або вкривання елементів фасаду. Звісно, історична забудова не може існувати у стані, у який вона прийшла через недбале та злочинне ставлення до старого фонду Дніпра. Наявним прикладом збереження історичних пам’яток старого фонду є Санкт-Петербург, де для проведення будь-яких робіт з екстер’єром або інтер’єром подібних забудов потрібно звертатись до усіх інстанцій зі збереження культурної спадщини.
