Дніпро — красиве місто з великою набережною та цікавою архітектурою, де кожен закуток чи будинок несуть з собою частинку історії. Мегаполіс можна вважати прикладом того, як радянська епоха змінила архітектурний вигляд міст України, зокрема Дніпра. Далі на dnepr-future.
Протягом періоду радянської окупації 1920-1991 років забудова міста та його архітектурний стиль дещо змінилися. Перетворення зачепили не тільки загальний вид Дніпра, а й були направлені на індустріалізацію, ідеологію та потреби радянської людини, елемента радянської системи.
Архітектура Дніпра
Частина території міста забудована одноповерховими будинками, але більшість цих споруд відносять до радянського періоду. Це промислові підприємства, житлові масиви, мости та громадські будівлі. Сама історія міста дуже довга, але якщо зосередитись на періоді революційних подій та громадянської війни у 1917-1919 роках, то Дніпро (колишній Катеринослав) часто опинявся під контролем різних військових угрупувань.
Коли у 1919 році остаточно встановили більшовицьку владу, то у Дніпрі почалась надмірна індустріалізація. Для робітників вже у 1925 році розбудовували цілі райони та розпочалось вибіркове будівництво багатоповерхівок. У той період набув поширення архітектурний стиль, який отримав назву “конструктивізм”, але вже у 1930-ті роки у радянській архітектурі запанував напрям класицизму.
У 1933 році сформували перший радянський генеральний план Дніпра (тоді Дніпропетровськ), який передбачав інтенсивний розвиток лівобережжя, а сама річка Дніпро повинна була стати центром міста з гарною набережною. Також планувалось будівництво мостів, квартальної системи та знесення у центрі малоцінної забудови.
Соціалізм в архітектурі
Радянська влада прагнула створити “ідеальне” соціалістичне місто. На місці історичних будинків, красивих кварталів почали виростати великі житлові комплекси, багато заводів, соціальні об’єкти. Головні вулиці Дніпра, такі як проспект Дмитра Яворницького, набували рис “сталінського ампіру” з симетрією та класичними формами. Наприклад, драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, палац праці, будинки з колонами та барельєфами.
Також у період радянщини Дніпро став великим промисловим центром. Після початку індустріалізації місто стало зібранням заводів хімічної, металургійної та машинобудівної галузей. Архітектура також зосереджувалась на швидкій розбудові промислових зон. Вже у 1950-1960-х роках почали масово розбудовувати панельні будинки, які називали “хрущовками”. Сюди можна віднести райони Тополя та Червоний камінь. Такий план ввели в дію, бо в часи СРСР катастрофічно не вистачало житла.
Радянський прогрес
Найбільший розквіт модернізму, як архітектурної течії в Україні, зокрема у Дніпрі, був у 1970-1980-х роках, у період брєжнєвського “застою”. Той час називають другою хвилею радянського модернізму, коли почався відхід від типізованих архітектурних забудов, тоді ж і з’явились футуристичні об’єкти. До таких споруд можна віднести цирк Дніпра з унікальним куполом. Варто зазначити, що за часів радянської епохи було зруйновано багато дореволюційних будівель мегаполіса. Таким способом звільняли місця для нових проєктів і це доторкнулося не тільки житлових будинків, а й адміністративних споруд, які створювали історичний вигляд міста.
У сучасності архітектура радянського періоду ще залишилась частиною ідентичності Дніпра. Сучасні ж проєкти інтегрують або навіть витісняють радянські забудови. Це допомагає звільнити та адаптувати місто до вимог сучасності. І якщо архітектурну історію Дніпра розглянути більш глибоко, то можна побачити всі труднощі та трансформації, які вона пережила.
