Мерефо-Херсонський залізничний міст у Дніпрі – унікальна інженерна споруда, яка для свого часу є справжнім технологічним дивом. Цей перший в Європі дуговий міст для залізниці став символом інженерної майстерності та незламності, адже міст пережив війну, і після руйнувань пройшов через повне відновлення. Далі на dnepr-future.
Арковий міст над Дніпром
Мерефо-Херсонський міст — це важливий символ міста, який поєднує в собі інженерну велич та архітектурну естетику. Міст став не лише функціональною спорудою, а й національною пам’яткою, впізнаваною далеко за межами Дніпра.
Будували цей міст довго. Починали в часи Катеринослава, а завершили – в Дніпропетровську. Почалися роботи у 1914 році, проте через революцію 1917 року, довелось припинити роботи. Лише через 12 років прийняли рішення про продовження зведення мосту. Завдяки продуманим рішенням головного інженера, завершити будівництво вдалось всього за 7 місяців.
Цей міст, залізобетонне мереживо із 35 арок, справжня прикраса міста. Окрім того, це туристичний об’єкт, мовчазний свідок багатьох історичних подій.
Протяжність Мерефо-Херсонського мосту складає 1610 метрів. Під час будівництва використовували експериментальну модель, яка тепер служить оглядовим майданчиком кафе. Згідно з початковим задумом, планувалося зробити міст двоповерховим: крім залізничного полотна, там також повинна була проходити трамвайна лінія.
Під час Другої світової війни міст двічі руйнували. Також він неодноразово фігурує у художніх фільмах. Один з них — “Висота” 1657 року.
У Дніпрі загалом є 8 мостів, 5 з яких пролягають через річку Дніпро, а 3– пішохідні. Один з них розташований на Монастирському острові. Ще 2 перетинають малі притоки Дніпра:
- Самарський міст (1957 рік відкриття) – автомобільно-залізничний міст, який з’єднує правий берег Дніпра із житловими районами на лівому березі.
- Усть-Самарський міст (1981 рік відкриття) – автомобільний міст, який служить важливим транспортним переходом через річку на східній околиці міста.
До основних мостів через Дніпро, відносяться:
- Амурський міст (1884 рік відкриття) – двоярусний автомобільно-залізничний міст. Його довжина 1 395 м. Це найстаріший міст у Дніпрі, який збудували для залізничного та автомобільного транспорту.
- Мерефо-Херсонський міст (1932 рік відкриття) – залізничний міст завдовжки 1 610 м, має унікальну арочну конструкцію із залізобетону. Один із найвідоміших архітектурних об’єктів міста.
- Центральний міст (1966 рік відкриття) – автомобільний міст довжиною 1 478 м, що з’єднує центр міста з лівим берегом, є важливим транспортним маршрутом Дніпра.
- Кайдацький міст (1982 рік відкриття) – довжиною 1 732 м, цей автомобільний міст має три смуги руху в обидва боки і є одним з основних мостів міста.
- Південний міст (2000 рік відкриття) – автомобільний міст завдовжки 1 248 м та шириною 22 м, останній побудований великий міст у місті, є важливою ланкою транспортної інфраструктури.
Ці мости не лише поєднують різні частини міста, але й є важливими інженерними та архітектурними пам’ятками міста.
Життя до мосту
До появи Мерефо-Херсонського залізничного мосту місто Катеринославі жило зовсім іншим ритмом. Ще за часів козацтва дві частини міста з’єднувалися тільки через водний переправний пункт поблизу Нового Кодака. Перші сто років історії Катеринослава мешканці міста не мали постійних мостів. Переправа з лівого берега на правий організована здійснювалась по наплавному (різновид понтонного моста) або “живому мосту”.
З початком індустріалізації місто стало швидко зростати, що породило потребу в більш надійному транспортному зв’язку. Відсутність стаціонарного мосту значно ускладнювала торгівлю, пересування людей та розвиток економіки. Лише у 1884 році відкрили перший великий стаціонарний міст — металеву конструкцію довжиною понад 1300 метрів. Цей міст став справжнім досягненням інженерії: його нижній ярус був призначений для залізничного транспорту, а верхній використовували для возів і перших автомобілів. Однак і він не зміг повністю розв’язати транспортні проблеми.
У наступні десятиліття потреби міста продовжували зростати. Катеринослав стрімко розширювався, і один міст вже не міг впоратися з потоком людей та вантажів. Крім того, розташований у західній частині міста, він не покривав центральні та індустріальні райони, які залишалися відрізаними від швидкого транспортного зв’язку. Виникла нагальна потреба у новому мосту, здатному з’єднати саме ті частини міста, які були ключовими для його розвитку.
Поява Мерефо-Херсонського залізничного мосту стала революційною подією.
18-річний процес будівництва
Історія Мерефо-Херсонського мосту – це про технічні амбіції, затримані війнами, революціями і різними обставинами. На початку 1910-х років, коли Катеринослав переживав період бурхливого індустріального розвитку, вирішили збудувати новий залізничний міст, щоб поєднати місто з лівобережними територіями. Міст був побудований спеціально для Мерефо-Херсонської залізниці, звідки і пішла його назва. Проєкт розробили в 1912 році, а перші 22 опори встигли встановити до початку Першої світової війни. Проте війна і подальші революційні події призупинили всі роботи на невизначений час.
Лише в 1929 році, майже через два десятиліття, прийняли рішення відновити будівництво мосту. Архітектор Микола Колоколов розробив новий, інноваційний для того часу проєкт, який передбачав використання монолітного залізобетону – матеріалу, який ще не застосовували в такому масштабі. У 1930 році будівництво нарешті розпочалося, використовуючи вже існуючі опори, зведені до війни.
Завдання перед будівельниками стояло амбітне: здати міст у найкоротші терміни. Роботи тривали всього сім місяців, протягом яких були зведені 35 залізобетонних арок та два металеві прольоти. Аби завершити проєкт в рекордні строки, під час будівництва були створені спеціальні підвісні канатні дороги для подачі бетону прямо до арочних прольотів.
Останній кубометр бетону був покладений 24 жовтня 1932 року, а вже 21 грудня того ж року міст офіційно відкрили.
На момент завершення його довжина складала 1610 метрів, що значно перевищувало ширину Дніпра в цьому місці. Мерефо-Херсонський міст став справжньою прикрасою міста.
Міст у Другу світову війну
Під час Другої світової війни Мерефо-Херсонський міст зазнав серйозних пошкоджень, що стало новим випробуванням для унікальної інженерної споруди.
Після відступу Червоної армії вже пошкоджений міст підірвали. Окупанти швидко відновили міст і дали йому нову назву, а восени 1943 року він знову був зруйнований у боях за Дніпропетровськ. Відбудова мосту після війни вимагала значних ресурсів: витратили близько 50 млн карбованців та 30 тисяч кубометрів високоякісного бетону.
Відновлення мосту доручили команді інституту “Дніпродіпротранс” під керівництвом інженера Євгена Тетерука. За інноваційні підходи до будівництва один із провідних інженерів проєкту, Н. М. Молоканов, отримав престижну Сталінську премію.
Після відновлення зовнішній вигляд мосту зазнав змін, що тільки додало конструкції гармонійності. Два металеві прольоти, які раніше були частиною споруди, вирішили не відновлювати, і це рішення дозволило мосту набути витонченості, максимально наблизившись до початкового задуму архітектора Миколи Колоколова. Ще у 1932 році Колоколов згадував, що металеві прольоти були компромісом, оскільки порушували єдність залізобетонної конструкції.
Мерефо-Херсонський міст також пов’язаний із загадковими легендами. Однією з них є міф про скарб монахів, нібито захований під мостом на острові. За легендою, скарб “заговорений” і його може знайти тільки духовна людина. Ця легенда досі привертає увагу місцевих жителів і туристів.