На початку 20 століття радіо швидко перетворилося на оптимальний канал для зв’язку влади з населенням. У міжвоєнний період комуністична верхівка скористалася перспективами ефірного мовлення для поширення новин та пропаганди. Наш край посів провідне місце у впровадженні нового засобу масової інформації. У результаті була створена дніпропетровська радіостанція — найсучасніший український транслятор у Радянському Союзі. Далі на dnepr-future.
Історія заснування та розвитку дніпропетровської радіостанції у міжвоєнних умовах
Наприкінці 1920-х років стрімкий розвиток радіомовлення у Радянському Союзі опинився серед пріоритетів першого п’ятирічного плану. У Дніпропетровську наступне десятиліття було присвячене будівництву нової потужної радіостанції для трансляції на всій території області. Обладнана сучасним устаткуванням і щоглами за короткий термін, вона була урочисто відкрита 15 листопада 1933 року. Діяльність нової вежі розгорнулася у нагірному районі, обслуговуючи слухачів на хвилі 328,6 метра. Згодом дніпропетровська радіостанція була визнана найбільш технологічно розвинутою в Україні. Принагідно масовий щомісячний журнал «Радіо» повідомив про її інноваційну схему, яка відповідала останнім технічним вимогам.
Під час розгортання німецько-радянської війни наступальна операція збройних сил Третього Рейху поширилася на українські землі. Відтак битва за Дніпропетровськ стала частиною плану «Барбаросса». Із серпня 1941 року основний хід подій розвивався під командуванням Герда фон Рундштедта, Евальда фон Клейста та Ебергарда фон Макензена з одного боку, а з іншого — під командуванням Івана Тюленева, Никандра Чибісова та Єфима Пушкіна. У результаті Червона армія зазнала поразки, яка надалі призвела до втрати понад 78 тисяч цивільних осіб та 37 тисяч військовополонених. 29 вересня 1941 року переможці святкували тактичний успіх, який прокладав їм шлях до всієї Східної України.
Незабаром уряд стикнувся з потребою в адаптації новинного середовища на окупованих німецькими військами територіях. У результаті комуністична верхівка прагнула скористатися дніпропетровським ефіром для поінформування населення. Тоді більшість прифронтових радіостанцій слугували інструментом пропаганди, орієнтованої на жителів загарбаних земель. Зокрема, вони транслювали урядові повідомлення, дані з преси та репортажі з поля бою. Однак діяльність дніпропетровської радіостанції була призупинена до визволення міста. Після захоплення території Червоною армією у 1943 році вона стала одним з перших відновлених ефірних пунктів. До кінця Другої світової війни саме звідси доповідали про бойові операції.
Після закінчення глобального збройного конфлікту у місті була збудована друга радіовежа. У 1958 році наш край міг похвалитися 375 радіовузлами та 337 тисячами радіоточок, зберігаючи високу популярність усного засобу масової інформації протягом наступних десятиліть. У 1969 році відповідальність за це на себе взяв і Дім радіо — апаратно-студійний комплекс. У результаті він почав слугувати приміщенням для обласної редакції та співробітників радіомережі.
Внесок та значення діяльності дніпропетровської радіостанції для інформаційного середовища міста
Протягом століття дніпропетровська радіостанція залишається традиційним голосом місцевого інформаційного середовища. Як сучасний трансляційний комплекс, вона подолала шлях від пропагандистського до розважального формату. Найвідомішими дикторами та авторами місцевого ефіру вважаються Володимир Пасічник, Наталія Старюк, Людмила Громовик, Таїсія Ковальчук та інші.
