Перша автоматична телефонна станція була розроблена угорським науковцем Тівадаром Пушкашем у 1887 році. Згодом новий спосіб голосового спілкування на відстані закріпився у повсякденному житті людей з різних точок світу. У Радянському Союзі однією з найпоширеніших комунікаційних мереж серед населення стали декадно-крокові та координатні системи. Після проголошення незалежності України у нашому краї мобільний зв’язок почала підтримувати автоматична телефонна станція «Дніпро» — цифрова система комутації. Далі на dnepr-future.
Історія заснування та функціонування телефонної станції «Дніпро»
У Радянському Союзі робота над створенням цифрових автоматичних телефонних станцій розпочалася у 1975 році. Вона провадилася у межах Центрального науково-дослідного інституту зв’язку на підставі досліджень програми «ЦИФРА». Дослідження М. Полякова та В. Штейна, експертів з цифрової передачі даних, послугували основою для створення експериментальної апаратури та ділянки. У результаті перший науковець ініціював проєктування цифрового обладнання для заміни координатних станцій у 1983 році.
Відповідно до наказу уряду збільшити місткість мережі електрозв’язку вдвічі, у середині 1980-х років розпочалося створення технічних засобів ЕАТС та апаратів нової системи С-32. Роль наукового керівника виконував М. Поляк, а головного конструктора — Г. Кудрявцев, перший заступник міністра зв’язку СРСР. Водночас обов’язки були розподілені між ЦНДІС, КБ «Дніпровське», Дніпровським машинобудівним заводом та Вітебським обласним управлінням зв’язку. У 1990 році схвалений технічний проєкт станції послугував основою для створення дослідного зразка у Вітебську. У 1993 році комплекс був збудований та затверджений Міждержавною комісією у складі України, Росії та Білорусі.
Втім, після розпаду Радянського Союзу ринок мереж загального користування в Україні потребував обладнання вітчизняного виробництва. У результаті Дніпровський машинобудівний завод ініціював проєктування «Комплексної програми створення єдиної Національної системи зв’язку України». У 1993 році Кабінет Міністрів України схвалив її, зумовивши початок випробувань та випуск міських телефонних станцій. Згодом керівництво ДМЗ вирішило розробити нову ЕАТС на основі С-32 відповідно до стандартів Міжнародного союзу електрозв’язку. Для цього КБ «Дніпровське» підготувало документацію на цифрову систему комутації «Дніпро», опорно-транзитну ЕАТС, сільську та малу ЕАТС, а також апаратуру.
Автоматична телефонна станція «Дніпро» була встановлена у мережі зв’язку країни для понад 1 мільйона абонентів. Сукупність апаратних і програмних технічних засобів цифрових мереж її загальної системи передбачає будівництво всіх типів станцій. Зокрема, вони мають аналогові абонентські лінії, цифрові абонентські лінії двох типів, а також ISDN, xDSL. До того ж забезпечують діяльність всіх типів з’єднувальних ліній та сигналізацій на території України.
Внесок та значення діяльності телефонної станції «Дніпро» для населення
Автоматична телефонна станція «Дніпро» вважається структурною правонаступницею першої та єдиної цифрової системи комутації у Радянському Союзі. Її мережі зберігають свою перевагу в універсальній апаратно-програмній платформі, що надає нашій країні перспективи створити єдину систему управління відповідно до стандартів інформаційної безпеки. Застосування станцій її загальної структури продовжує уможливлювати оновлення та розвиток локальних мереж, заміну застарілих установ та побудову нових потужних станцій.
