Щоденна метушня не дозволяє замислитися про минуле чи майбутнє, високе та прекрасне, трагічне чи сакральне. Людина вирішує першорядні завдання виживання – заробіток, їжа, житло та інші. Однак нагадати про важливі події допомагають річниці, пам’ятні місця, сакральні споруди, меморіальні дошки. Вони несуть в собі інформаційний код – передають дані завдяки яким ми думаємо про сенс повідомлення. Задуматися про трагічну долю десятків тисяч замордованих та вбитих людей на території Дніпра допомагає пам’ятник військовополоненим, пише “dnepr-future.com.ua“.
Історія подій
За час окупації міста Дніпропетровськ з серпня 1941 по жовтень 1943 років нацисти знищили 29500 мирних жителів, 30000 військовополонених, 1500 хворих Ігренської лікарні.
Після захоплення міста Військове командування видало наказ про те, що за вбитого німецького офіцера будуть вбивати 100 мирних жителів, а за солдата – 30. У вересні 1941 року цей наказ був виконаний в районі стадіону «Локомотив», де розстріляли близько тисячі осіб. В місті був створений концентраційний табір, який розташовувався в декількох місцях. Одне з них знаходилось на вулиці Лагерній, на базі міської в’язниці. Через жахливі умови утримання, антисанітарію, відсутність медичної допомоги і важкої фізичної праці – з вересня 1941 по вересень 1943 таборі загинуло близько 30000 чоловік. Затриманих допитували, били, над ними знущалися, вбивали. Годували раз на добу вареними капустяним листям. Медичної допомоги ув’язненим не надавали.
За результатами розслідування комісії, на підставі показань мирних громадян і огляду місцевості в районі Тихвинского жіночого монастиря (м Дніпро, вул. Надії Олексієнко, 171) встановлено, що на цій території було масове поховання.
На момент розслідування місце злочину обгородили площею розміром 110 на 33 м.кв. Нацисти намагалися надати йому вигляд цивільного кладовища. Могили були розташовані на всю довжину ділянки в 7 рядів. На деяких могилах були поставлені дерев’яні хрести з різними написами. Наприклад на одному з хрестів було написано: «Померла невідома руська людина, 13 років, 9 вересня 1941 року», але після розриття могили там виявили 14 трупів дорослих чоловіків у формі Червоної армії.
Після зняття 1 метра земляного покриву комісія встановила, що на обгородженій площі зариті трупи чоловічої статі. Товщина шару – 2 метри. Закатовані тіла були одягнені в гімнастерки та штани червоноармійського зразку. Під могилами з хрестами, знаходилося кілька тіл.
На підставі показань свідків, розкопок, висновку судово – медичної експертизи Комісія встановила, що на цьому місці нацисти з 1941 по 1943 роки закопали близько 30 тисяч загиблих військовополонених.
Про пам’ятне місце
Сьогодні в районі колишнього кладовищі встановлено пам’ятник жертвам нацизму, радянським військовополоненим. Розташований біля Тихвинского жіночого монастиря. (Вул. Надії Олексієнко, вул. 171).
фронтальний вид
Пам’ятник складається зі скульптур та розташованих під ними меморіальних дошок, а також окремо встановленою плитою з написом «Тут на території колишнього жіночого монастиря в 1941 – 1943 роках було розстріляно 30 тисяч радянських військовополонених»
Загальні розміри меморіалу приблизно 15х3х3 метри. Композиція з 3 скульптур зображує жінку з дитиною, чоловіка у військовій формі, якого обіймає дитина і замученого до смерті, прив’язаного до стовпа військовополоненого. Ці скульптури символізують всіх, кому події в концтаборі принесли шкоду – військовополоненим та членам їх сімей, які втратили батьків, чоловіків, синів, братів.
Пам’ятник був встановлений з ініціативи міської, районної влади ще за радянських часів. З тих пір він не видозмінився. До нього іноді приходять люди, приносять квіти, як правило, в дні річниці закінчення Другої світової війни. На тлі інших пам’ятних місць жертвам нацистської окупації, цей не користується великою популярністю, що може бути пов’язано з віддаленістю від центру міста.
Розташування
Він розташований за адресою Україна, м Дніпро, вул. Надії Олексієнко, 171 (GPS: 48 ° 26’47.1 “N 35 ° 00’19.7” E). Пам’ятник знаходиться поблизу Тихвінського жіночого монастирю. Достатньо знайти центральний вхід в монастир і, не заходячи в нього, пройти вправо 50 метрів. Доступ до пам’ятника відкритий постійно, територія загальнодоступна та не обгороджена.
