Знаєте таких людей, які встигають абсолютно все? Саме таким був Іван Олексійович Шмаков – унікальна особистість Катеринославщини кінця XIX століття. Уявіть собі: архітектор, цивільний інженер, винахідник, архіваріус, бібліотекар, публіцист, член Товариства садівництва, краєзнавець – і це ще не повний перелік його талантів! Далі на dnepr-future.
Іван Шмаков походив зі старовинного дворянського роду з Кримського ханства. Цікава деталь – корінь їхнього прізвища “Яшмак” у кримськотатарській мові має три значення: рід чадри, раму, що підтримує склепіння вогнища, та удавану планку біля дверей чи вікна.
Народившись у 1820 році в Таврійській губернії, Шмаков об’їздив чимало міст: жив у Сімферополі, Одесі, Казані, Варшаві. Однак останні роки свого життя присвятив Катеринославу, мешкаючи на вулиці Ливарній – свого роду символічному місці для винахідника, адже поруч розташовувався ливарний заводик Заславських.
Винаходи та діяльність
Найбільшою гордістю Шмакова були металокристалічні дзеркальні хрести. Вони були настільки унікальними, що навіть сам Антон Павлович Чехов робив у нього замовлення! Уявіть собі – ці хрести були настільки яскраві, що їх можна було побачити на 7-8 верст навколо при сонячному або місячному світлі.
Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/
Лікар Василь Скрильников, який добре знав винахідника, згадував про нього з великою повагою. Він казав, що попри поважні літа, Шмаков завжди був працьовитий і діяльний. Його ніколи не можна було бачити без занять – то креслення для будівель робив, то фігури для дзеркальних хрестів малював.
Шмаков не обмежувався лише винаходами хрестів. Він експериментував з виробництвом алюмінію, хоча через брак коштів це підприємство широкого застосування не набуло. Цікаво, що на заводі Заславських таки вдалося налагодити виготовлення дзеркальних хрестів.
Соціальна активність та наукові дослідження
Іван Олексійович був далеко не байдужою людиною. Його турбували соціальні питання, зокрема доля покинутих дітей. Як інженер-архітектор, він розробив унікальний план будівлі сирітської колонії – барак на сорок хлопчиків та дівчаток.
Не менш цікавими були його наукові розвідки. Шмаков багато писав про природні багатства Катеринославщини. Особливо його цікавили мінеральні води Слов’янська (нині Донецької області). У червні 1891 року він написав статтю “Слов’янські мінеральні води та місцевий “Сезонний Листок””.
А ще була кумедна історія про його виступ у Катеринославському відділі Імператорського товариства садівництва. 1 червня 1891 року Шмаков зробив доповідь про угноєння землі… доменними шлаками! Він навіть опублікував статтю, де доводив корисність шлаків для виснажених ґрунтів, пов’язуючи це з проблемою страшного недороду хлібів 1891-1892 років.
Останні роки життя
Життя Шмакова не було легким. Через невдале підприємство з будівництва казенних споруд він утратив майно і змушений був платити штраф. Залишившись практично без засобів до існування (10 карбованців пенсії на місяць), продовжував активно працювати.
Перше казенне підприємство у Дніпрі. Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/
17 листопада 1893 року о 8-й годині ранку Іван Олексійович помер від запалення легенів і плеври у 73-річному віці. Після нього залишилася дружина Марія Прохорівна та син від першого шлюбу – технолог, що служив на Казенному заводі в Київській губернії.
Його некролог, написаний В. Скрильниковим, закінчувався зворушливими словами: “Мир твоєму праху, чесний трудівнику і добра людино”. Саме так – чесний трудівник, винахідник, краєзнавець, людина, яка присвятила життя служінню науці та суспільству.
Життєві пошуки та цікаві відкриття Івана Шмакова
Знаєте, буває таке, що звичайне спостереження може стати поштовхом до великого наукового відкриття? Саме так трапилося з Іваном Шмаковим у справі вивчення доменних шлаків.
Уявіть собі: 1891 року в Кам’янському під час будівництва залізничної гілки використали доменні шлаки. А навесні наступного року щось дивовижне сталося – відкоси дамби вкрилися неймовірно густою рослинністю! Шмаков зробив геніальний висновок: він стверджував, що шлаки угноїли абсолютно безплідні свіжі піски. Можна бути впевненим, що це було справжнє наукове відкриття!
Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/
Іван Олексійович не зупинявся на досягнутому. Він написав цікаву статтю “Про різні способи видалення нечистот із житлових приміщень” – тема, яка буде актуальна навіть із плином часу. А ще багато працював як архівіст та дослідник історії самоврядування.
Особливо цікавою була його робота над історією Катеринославського наказу громадського піклування. “Екатеринославские губернские ведомости” 1889 року повідомляли про масштабне дослідження Шмакова. На жаль, доля рукопису залишилася невідомою – ще одна загадка з життя цього унікального чоловіка.
Після смерті Івана Олексійовича його дружина Марія Прохорівна опинилася в складній життєвій ситуації. Уявіть її лист до губернської земської управи – щемливе прохання про допомогу. Писала вона, що її чоловік, прослуживши в управі близько шести років, помер, не залишивши їй жодних засобів до життя. Управа виявила милосердя – запропонувала виплатити вдові 200 карбованців, що було третиною його жалування.
Цікаво, що в “Великій біографічній енциклопедії” про нього збереглися досить стислі записи. Але навіть вони свідчать про масштаб особистості – інженер, винахідник, науковець, автор численних статей у різних виданнях.
А ось зовсім несподіваний штрих до портрета! Шмаков залишив унікальні спогади про зустріч великих діячів культури – Бєлінського та Щепкіна в Криму. Він писав про те, наскільки Бєлінський був похмурий і небалакучий – настільки був веселий Щепкін. Які мальовничі деталі! Шмаков описав, як 28 серпня 1843 року вони разом були на дачі у Княжевича, як Щепкін розповідав кумедні анекдоти про мандрівки.
Він був справжнім літописцем свого часу – людиною, яка фіксувала найменші деталі життя, робила внесок у розвиток науки, культури, суспільства. Іван Шмаков не шукав слави, не прагнув гучних титулів – він просто чесно працював на благо рідного краю.
Людина, яка встигла більше, ніж здавалося можливим
Іван Шмаков – це не просто ім’я в старих архівних документах. Це приклад неймовірної людської працелюбності, допитливості та універсальності. Він народився в часи, коли багато хто задовольнявся однією професією, але примудрявся бути водночас архітектором, інженером, винахідником, письменником, краєзнавцем і дослідником.
Його життя – це свого роду подорож через різні сфери знань. Він не просто вивчав світ, він активно намагався його змінити: створював унікальні дзеркальні хрести, які захоплювали уяву сучасників, досліджував способи покращення ґрунтів, опікувався долею сиріт, писав наукові статті. Шмаков довів, що талановита людина талановита в усьому.
Катеринослав. Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/
Найбільша його цінність – не гучні титули чи винагороди, а щоденна копітка праця. Навіть опинившись перед фінансовими труднощами, він не здався. Продовжував досліджувати, писати, винаходити. І хоча багато його праць досі залишаються невідомими, кожен його внесок був важливим для рідного краю. Він був того покоління дослідників, які власною невтомною працею рухали вперед науку та культуру України.
Озираючись на життєвий шлях Івана Шмакова, він був тим рідкісним типом особистості, яка живе не заради слави чи визнання, а заради справи. Його творча спадщина – це не лише купа паперів чи кілька винаходів, а справжній літопис катеринославської землі, літопис, написаний працею, допитливістю та безмежною любов’ю до рідного краю.
Джерела: