Дніпро — одне з найбільших міст України, що має розвинену транспортну систему. Його історія налічує понад століття змін, модернізацій та адаптації до нових технологій. Як змінювався міський транспорт Дніпра — від перших кінних трамваїв до сучасних електробусів? Розглянемо цей шлях детальніше на dnepr-future.
Початок: кінні трамваї та перші маршрути (1897–1918)
Наприкінці XIX століття Катеринослав, нинішній Дніпро, переживав період активного зростання та індустріалізації. Місто швидко перетворювалося на важливий промисловий центр, розвивалися заводи, підприємства, будувалися нові житлові квартали, а кількість населення невпинно зростала. Усе це створювало потребу у зручному й доступному громадському транспорті, який міг би забезпечити швидке та комфортне пересування мешканців між різними частинами міста. Піші прогулянки були надто довгими та виснажливими, а приватні екіпажі залишалися розкішшю, доступною лише заможним містянам.
У відповідь на ці виклики в 1897 році в Катеринославі з’явився перший кінний трамвай. Це було справжньою подією для міста, адже вперше транспорт став доступним широкому загалу. Відкриттям і управлінням нової трамвайної системи займалася бельгійська компанія, яка вклала кошти в її запуск і контролювала роботу транспорту в перші роки. Колія прокладалася вздовж основних вулиць, а на маршрути виходили спеціальні дерев’яні вагони, що рухалися рейками завдяки тязі коней.
Кінний трамвай мав порівняно невелику швидкість — усього 8–10 км/год, однак для тогочасних мешканців це був суттєвий прогрес. Транспорт поєднував головні частини міста, полегшуючи поїздки до ринків, адміністративних будівель, фабрик і заводів. Оскільки електричні трамваї на той час ще не були поширеними, кінна тяга залишалася одним із найкращих рішень для міського транспорту.
Однак з часом виявилися значні недоліки такого виду перевезень. Коні потребували постійного догляду та відпочинку, а їхнє утримання коштувало дорого. До того ж вагони не могли розвивати великої швидкості, а в години пік кінний транспорт не завжди справлявся із потоком пасажирів. Взимку або під час дощів ситуація лише ускладнювалася, адже дороги ставали слизькими, що ускладнювало рух.
Електричний трамвай: нова ера (1918–1940)
У 1918 році в Катеринославі з’явилися перші електричні трамваї, що ознаменувало початок нової епохи в міському транспорті. На відміну від кінного трамвая, електричний транспорт був швидшим, надійнішим і економічно вигіднішим. З початком 1920-х років електрифікація трамвайної мережі набрала обертів. Поступово з’являлися нові маршрути, що сполучали центр із віддаленими районами, особливо з робітничими поселеннями та промисловими зонами. Заводи та фабрики потребували стабільного транспорту для перевезення працівників, а електричний трамвай чудово виконував цю функцію. Завдяки використанню електродвигунів трамваї змогли розвивати вищу швидкість, працювати безперервно протягом дня та перевозити більше пасажирів, ніж кінні вагони.
До 1930-х років трамвай остаточно закріпився як головний вид громадського транспорту в місті. Постійно збільшувалася кількість вагонів, удосконалювалася інфраструктура: прокладалися нові колії, будувалися трамвайні депо, модернізувалися підстанції для подачі електроенергії. Вагони ставали комфортнішими: покращувалася система опалення, змінювалися сидіння, з’явилося краще освітлення. Це зробило поїздки зручнішими як для робітників, які щоденно користувалися транспортом, так і для інших містян.
Однак цей період розквіту тривав недовго. У 1941 році, з початком Другої світової війни, трамвайна система Катеринослава зазнала значних руйнувань.
Повоєнне відновлення та розширення (1945–1991)
Після завершення Другої світової війни Дніпро, як і багато інших міст, опинився перед викликом відновлення інфраструктури. Трамвайне сполучення, яке зазнало серйозних руйнувань у воєнні роки, відновлювали одним із перших. Місто потребувало ефективного громадського транспорту, щоб забезпечити робітників заводів і фабрик надійним засобом пересування. Уже в перші повоєнні роки вдалося запустити основні маршрути, а до початку 1950-х трамвайна мережа не тільки повернулася до довоєнного рівня, а й почала активно розширюватися. Прокладалися нові колії, з’являлися додаткові маршрути, оновлювався рухомий склад.
У 1960-х роках на зміну виключно трамвайному транспорту прийшли перші тролейбуси. Це стало черговим етапом у розвитку міської транспортної системи. На відміну від трамваїв, тролейбуси не потребували рейок, що значно спрощувало та здешевлювало розширення транспортної мережі. Їхні маршрути можна було прокладати там, де будівництво трамвайної лінії було технічно складним або фінансово невигідним. Завдяки цьому тролейбуси швидко здобули популярність і стали важливим доповненням до трамвайного сполучення, особливо в тих районах, де трамвайні маршрути не могли забезпечити необхідне сполучення.
До кінця радянської епохи громадський транспорт у Дніпрі формувався у три основні напрями. Трамваї залишалися головним видом транспорту, що забезпечував перевезення великої кількості пасажирів у межах міста, особливо в центральних та промислових районах. Тролейбуси виконували роль альтернативи для менш завантажених маршрутів, оскільки їх можна було запускати на вулицях, не пристосованих для трамвайних колій. Автобуси ж використовувалися здебільшого для приміських і міжміських перевезень, сполучаючи Дніпро з навколишніми населеними пунктами та забезпечуючи доступ до віддалених районів. 
Незалежність України: виклики та розвиток (1991–2020)
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році транспортна система Дніпра опинилася у складній ситуації. Колись потужна мережа громадського транспорту почала занепадати через нестачу фінансування, економічну кризу та загальну деградацію інфраструктури. Рухомий склад — трамваї, тролейбуси та автобуси — швидко зношувався, а через брак коштів оновлення транспорту відбувалося дуже повільно. Це призводило до постійних ламань, збоїв у графіку руху та зниження комфорту для пасажирів. Деякі маршрути скорочували, а транспорт нерідко ходив зі значними запізненнями або й зовсім зникав з вулиць у години пік.
Попри всі труднощі, у 1995 році у Дніпрі відбулася знакова подія — відкриття першої черги Дніпровського метрополітену. Це був перший і поки що єдиний метрополітен на всій Лівобережній Україні. Його довжина склала всього 7,8 км, що зробило його найкоротшим метро в Україні, однак навіть такий невеликий відрізок став важливим для жителів лівобережної частини міста. Метрополітен забезпечив швидке сполучення між густонаселеними районами та центром, значно розвантаживши наземний транспорт.
Сучасність: електробуси, реформа транспорту та розвиток метро (2020–2025)
Останні роки стали періодом суттєвих змін у транспортній системі Дніпра. Місто взяло курс на оновлення інфраструктури, підвищення комфорту пасажирських перевезень та запровадження екологічних ініціатив. Одним із ключових кроків стало тестування електробусів, яке розпочалося у 2021 році. Цей вид транспорту є екологічною альтернативою традиційним автобусам на пальному, оскільки не виробляє шкідливих викидів і працює значно тихіше. Електробуси можуть стати важливою частиною транспортної мережі Дніпра, особливо на тих маршрутах, де відсутня можливість прокладання трамвайних колій або контактної мережі для тролейбусів. Перші випробування показали позитивні результати, і місто розглядає можливість масштабного впровадження електротранспорту в найближчі роки.
Паралельно триває оновлення традиційних видів міського транспорту. У Дніпро надходять сучасні низькопідлогові трамваї та тролейбуси, які забезпечують зручний доступ для людей з обмеженими можливостями та батьків із дитячими візками. Це не лише покращує комфорт пасажирів, а й робить громадський транспорт більш доступним для всіх мешканців міста. Нові вагони оснащені системами клімат-контролю, сучасними інформаційними табло та зручними сидіннями, що відповідають сучасним стандартам перевезень.
Найамбітнішим проєктом останніх років залишається розширення метрополітену. Дніпровське метро довгий час залишалося найкоротшим в Україні, і мешканці міста чекали на його розвиток. У 2024–2025 роках очікується відкриття нових станцій, що дозволить значно покращити сполучення між центральною частиною міста та житловими районами. Будівництво метро є важливим стратегічним кроком, адже воно дає можливість розвантажити наземний транспорт і створити більш ефективну систему перевезень для мешканців.
Дніпро пройшов довгий шлях у розвитку міського транспорту — від кінних трамваїв до електробусів та метро. Сьогодні місто намагається знайти баланс між історичною спадщиною та сучасними екологічними рішеннями.