У Дніпрі щороку збільшується кількість музеїв, цей перелік поповнюється досить оригінальними закладами, де цікаво і дітям, і дорослим. Серед них – музей контрабанди, розташований в Університеті митної справи та фінансів. Це не просто демонстрація історичних артефактів, а занурення у багатогранний світ митної справи, який відкриває перед відвідувачем усе: від історії торгівлі до найдивовижніших способів незаконного перевезення товарів. Українці більше знають про музей контрабанди в Одесі, про який можна прочитати у Вікіпедії, однак і в закладі Дніпра теж є, на що подивитися. Далі на dnepr-future.
Контрабанда під мікроскопом
У вітринах – справжні свідчення кримінальної винахідливості: цигарки, заховані у коробці з-під цукерок, валюта у буханцях, діаманти у підборах жіночих туфель, наркотики, ретельно замуровані у стінках металевих труб. І все це – не макети чи реконструкції, а речі, вилучені на українських митницях або передані партнерами університету. Це єдиний у країні музей митної служби, більше відомий у Дніпрі як музей контрабанди. Його колекція налічує понад 3 000 предметів і продовжує зростати, приваблюючи дослідників, студентів, митників-практиків і просто цікавих до нестандартних історій.
Музей поділили на 4 тематичні зали, кожна з яких розкриває свою сторінку митної справи. Перша – історична, де розповідається про еволюцію торгівлі на теренах України: від давньогрецьких поселень до кінця радянської епохи. Друга – арена боротьби з контрабандою, яка демонструє, наскільки винахідливими бувають злочинці, і наскільки уважними – українські митники. Тут десятки схованок, де знаходили наркотики, зброю, коштовності та культурні цінності. Експонати нагадують шпигунські головоломки, де фантазія переходить межу закону. Третя зала розповідає про новітню історію митної служби з 1991 року: документи, архівні світлини, профілі перших керівників, структура служби та віхи її реформування.
Митна справа у вікні часу
В окремій залі представлено технічні засоби митного контролю – від рентгенівських сканерів до мобільних пристроїв виявлення небезпечних речовин. Цей розділ дає змогу поглянути на щоденну рутину митників очима самих фахівців. У 2021 році музей поповнився новими виставками – “Банкноти світу”, “Історія країн у монетах” та “Україна. Валюти”. Вони висвітлюють розвиток фінансових систем різних країн від найдавніших часів до XXI століття. У 2023 році з’явилася нова вітрина, присвячена пам’ятним монетам Збройних сил України.
Того ж року було створено ще 2 важливих розділи. Один – про історію самого Університету митної справи та фінансів, де представлено архівні документи, світлини та здобутки закладу. Другий – експозиція “Петриківський розпис”, бо Петриківка внесена до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Так стараннями фахівців у закладі сформувався незвичайний простір, де минуле зустрічається із теперішнім, а контрабанда стає матеріалом для аналізу, дослідження та навчання. Виставку обов’язково вивчають студенти університету, адже тут вони отримують перший досвід занурення у складну, але надзвичайно важливу професію.
Під ковдрою митної історії
Колись митниця була просто точкою збору мита у морських портах, її функція не передбачала боротьбу з контрабандою. Проте вже у XVII–XVIII століттях ситуація кардинально змінилася, незаконна торгівля, що починалася з дрібних шахрайств, поступово набувала розмаху справжньої індустрії. Слово “контрабанда” походить з італійської: “bando” – урядовий указ та “contra” – те, що проти нього. Слово з античної доби, а явище – ще старіше. Адже торгівля й контрабанда завжди йшли поруч: перші купці, прибуваючи до чужих земель, пропонували “подарунки” місцевій владі в обмін на захист. З часом подарунки стали обов’язковими, з’явилися тарифи, а з ними – й потреба їх оминати.
Ще у договорі 911 року між київським князем Олегом і візантійським імператором чітко окреслювались митні відносини: Київська Русь отримувала право на безмитну торгівлю. Пізніше, у 1288 році, з’явився Острогомський митний статут – унікальний документ, який регулював взаємини з купцями з Баварії, Польщі, Чехії, Австрії. На підступах до Києва, Вишгорода та інших давніх міст зводилися застави-фортеці. Саме тут уповноважені збирачі від імені князя справно отримували мито за перевезення товарів і прогін худоби. Період Литовсько-Польської держави ускладнив митну структуру. З’явилися чітко визначені мита – ввізне, вивізне, пограничне (цло). Збір здійснювався у митницях, які тоді їх називали митними коморами.
На межі закону
Особливої ваги митна справа набула у добу Козацько-гетьманської держави. За Богдана Хмельницького митниця стала складником фінансової системи, а саму службу називали Державним скарбом. Саме тоді були введені поняття евека (вивізне мито) та інфука (ввізне). А 28 квітня 1654 року Універсалом гетьмана призначено першого керівника митної справи – дозорця Астматія Остматенка, який започаткував організаційні засади митної служби незалежної Української держави. Після відновлення української державності у 1918 році гетьман Павло Скоропадський створив Корпус прикордонної варти, який відповідав не лише за охорону кордону, а й за митний контроль. Його основу склав Запорізький корпус – військове формування, яке зародилося ще за Центральної Ради.
Прикордонники несли службу на українсько-російському та українсько-румунському кордонах, боролися з контрабандою, контролювали рух товарів. Свій новий відлік митна служба України почала 12 грудня 1991 року, коли було введено у дію перший Митний кодекс незалежної держави. Відтоді митниця розділилася на 2 підрозділи: стратегічне, яке формує політику, та виконавче, котре щодня працює на постах. Державний митний комітет України став центром управління, і з того часу почалася нова доба, в якій митник перетворився не просто на чиновника, а на охоронця національних інтересів.
Таємниці митниці
Особливу увагу привертає експозиція, присвячена боротьбі з незаконним переміщенням зброї, наркотиків, валютних коштів, культурних та історичних цінностей. Серед експонатів – холодна зброя, конфіскована контрафактна продукція, фрагменти артефактів, які могли покинути Україну. Звичні на вигляд речі перетворюються на театральні декорації злочинного задуму. Наприклад, витончена жіноча туфелька, у підборі якої митники виявили коштовності. Або звичайнісінька металева труба, з якою пов’язана найгучніша справа, що сталася у липні 2010 року. Тоді в одеський порт прибув вантаж із Болівії: металолом у вигляді бурових труб. Нічого підозрілого, якби не кілька “але”. Болівія тоді перебувала у зоні ризику, сам вантаж вважався для України нетиповим.
Огляд і рентген нічого не дали. Та коли розрізали труби, стартував справжній детектив. Метал виявився тришаровим: трубка у трубці, а між ними – 582 кілограми чистого кокаїну. Упакований щільно, мов у банку з-під кави. Це була найбільша партія наркотиків, коли-небудь вилучена в Україні. На чорному ринку вона оцінювалася щонайменше у 60 мільйонів гривень. Звісно, до музею передали трубу з псевдококаїном. Цікавим експонатом є справжня японська катана, яку вилучили в аеропорту Дніпра. Втім, всі зібрані у залах артефакти є не лише свідками кримінальної вигадки, а й дзеркалом людської жадібності, фантазії та ризику. І водночас – доказом професіоналізму українських митників, які за роки незалежності навчилися бути не лише контролерами, а й аналітиками, слідчими та стратегами.
Від забороненого до унікального
У залі, де зібрали все найнебезпечніше й найдивовижніше, що колись намагалися провезти через кордон, найбільше вражають не труби з псевдококаїном і не ножі з потайними лезами. Найцінніші експонати – ті, що лежать під склом: стародруки XVII–XVIII століть, більшість із яких є першовиданнями. Їх не оцінюють у грошах, бо цінність цих книг у їхній душі, культурі, яку вони несуть крізь століття. Це справжні оригінали, їх вилучили під час вивезення з країни. Привертає увагу ще одна унікальна колекція — уніформа митників із різних країн світу зокрема костюм із Кореї. Чимало відвідувачів цікавляться виставкою банкнот і монет, зібраних з усіх континентів, це маленька фінансова географія, де кожна купюра має свій характер, епоху та історичний код.
Поруч – інший пласт історії, своєрідна археологія кримінальної фантазії: хитромудрі схованки для коштовностей, ювелірні прикраси, замуровані у фотоапарати. У радянську добу популярними “контрабандистами” були “Зеніти”, кварцові годинники, фотозбільшувачі, всередині яких ховали золото й діаманти. Частину конфіскованого майна держава передала до музеїв або церков. Цигарки, якщо вони ще придатні, йшли на продаж. непридатні знищували. Ще у залі виставлена одна з найбільших в Україні колекцій вилучених ножів, електрошокерів та боєприпасів. Більшість із них знешкодили завдяки спеціально навченим собакам і професійній пильності митників.
Незаконне у світлі дня
Цей музей контрабанди важливий не лише цінними експонатами. Він залишається дзеркалом людської вигадки, свідченням того, наскільки тонкою є межа, що проходить між законом і спокусою. Це епопея боротьби, де переплелися хитрощі контрабандистів і витримка митників, ризик, жадоба і щоденна робота тих, хто захищає економічний фронт держави. Це місце, де історія не припадає пилом у підручниках, а дихає справжніми артефактами. Тут можна відчути пульс епох, доторкнутися до речей, які говорять без слів. І кожен експонат є нагадуванням: що б не вигадала людська уява, аби обійти закон, на неї завжди знайдеться потрібна протидія.
Джерела:
- https://gorod.dp.ua/news/199702
- https://kustdnipro.com/ru/prymer-chelovecheskoj-gluposty-muzej-kontrabandy/
- https://dnpr.com.ua/ru/post/svoya-ekspoziciya-oruzhiya-v-dnepre-nahoditsya-edinstvennyj-muzej-kontrabandy-v-ukraine
- https://www.gorod.dp.ua/news/237116
- https://dp.vgorode.ua/news/sobytyia/97057-v-dnepropetrovske-rabotaet-edynstvennyi-v-ukrayne-muzei-kontrabandy
- http://umsf.dp.ua/vstup-osvita/ekspozytsii
- https://londoncult.co.uk/uvazhaemaya-professiya-kontrabandista-istoriya-i-nekotorye-vyvody/
- http://umsf.dp.ua/vstup-osvita/ekspozytsii